Обсуждение рассказа aq026 Млинці

Чудове оповідання!

Удачі на конкурсі!

Дякую вам, Мурахо!
Та яке там вже чудово, суцільний жах.
Успіху вам на конкурсі!

Дякую, авторе, за тему!
Адже, може, і не всі чули про свято Колодія.
Щоправда, пишуть, що не варто плутати Масницю з Масляною, бо Масниця є просто синонімом Колодія.
Щодо Масляни, то мені завжди думалось, що це якесь варварство - спалювати опудало, хоча млинці я люблю.
Удачі на конкурсі!
Нехай із вами не пребуде сила Вадика!

І вам дякую за відгук.

Там тих варіантів до дідька - Масниця, Масляниця, Пущення, Сиропуст, Масляна, Колодій, Сиропусний тиждень, Сирна неділя, Бабське свято, Загальниця...

Це так! Адже це символічний похорон зими. Тобто головна відмінність Масниці з млинцями й спаленням опудала від Колодія з варениками та іншими обрядами полягає в тому, що перше - свято смерті, а друге - свято народження нового життя, відродження природи.

Нехай із нами пребуде сила вареників із сиром, картоплею, цибулею та вишнями!
І вам удачі!

Пане Прокрастинаторе!
Навздогін невелике питання - чи було лячно? Ну хоч трохи?

Ні

А Ляцько ваш нічогенький)) І млинці (в моєму списку) сподобалися. А про те що "не лячно" , так зараз читач балуваний, його здивувати важче, ніж стати космонавтом))
Успіхів на конкурсі.
Ще: дивіться за котом, бо я чув, що в декого з місцевих алергія на кошаче волосся... шкода такого втрачати.

Дякуємо!
Такого кота-екзорціста треба берегти!
Вам також удачі на конкурсі!

Віднайти на літературному конкурсі оповідання, засноване на національних традиціях та звичаях - справжній подарунок. Приємна несподіванка - використання опудала стрижневим персонажем химерних подій. Нерозтиражований образ, за ним цікаво спостерігати. На жаль, з горором спільного мало: це, скоріше, не лячна мелодрама з елементами містики, проте на тлі інших оповідань має непогані шанси зіграти "в жахи". З основних мінусів - раптові стрибки сюжету та подекуди нелогічна поведінка героїні. Вичитати текст на граматику, ліквідувати русизми, закруглити мотивацію вчинків персонажей - і до наступного туру.

Ох, авторе, що ж Ви таке зробили своїм твором – я ж тепер млинці їсти не зможу! А я ж їх так люблю!
І це, до речі, не жарт – Ви мене справді трохи спантеличили. Мені завжди здавалося, що млинці – то є символ сонця, що з’являється після зими і несе тепло і життя. А Ви пишете, що це поминальна страва… Це справді так? Я не знавець усіх цих культурологічних речей, тому мене це дуже зацікавило і, я ж кажу, добряче збентежило. Щодо відігрівання землі на кладовищі теж цікаво… Взагалі стосовно традицій і забобонів у творі багато пізнавального – принаймні для мене. І це мені дуже подобається, бо я всебічно підтримую отаку ненав’язливу просвіту читачів через художні розважальні твори. Як то кажуть – «розважаючи – навчай!»
Та й загалом сподобалося. Добре написано, є певна атмосфера. До речі, виникли цікаві асоціації щодо чоловіків, які існують опудалом на городі і приходять лише час від часу, та й то переважно заради млинців (бо навіть заради кохання не прибігає). Хм-м… кумедненько… не знаю, чи це свідомо позначено саме так, чи у автора саме таким чином спрацювала підсвідомість… Але ж нічого випадкового у світі не буває, тому це, як на мене, цікавий елемент…
Чудова порада досвідченої жінки до молодшої: якщо чоловік «не твій», то нема чого його утримувати, хай йде собі. Бо якщо приваблювати і тримати штучно, то зрештою побачиш перед собою «умруна»… Оце підтримую!
Ще сподобалося, що відьма – така собі мирна, звичайна тітонька. Це якось більш природно, ніж усі ці зловісні старушенції або штучні жінки-вамп п’ятсотрічного віку.
З зауважень – як на мене, трохи забракло загальної напруги, і кіт вийшов якийсь надто канонічний і передбачуваний. Але то вже смаківщина, а загалом оповідання, як на мене, гарне.
Дякую за приємні враження! Успіху у конкурсі!

Щиро дякую, пане Графомане!

Мені здається, що дорослу людину налякати чимось літературним досить важко. Бо найстрашніші жахи - буденні, ті, що в житті. Тож увесь вигаданий жах - це винятково для розваги. А розважатися треба з гумором і не вдаватися до відчаю, навіть якщо на тебе пре юрба мертвяків.

Це окремий різновид горору - коли відправляєш текст за вісім хвилин до дедлайну, а тоді перечитуєш... Ох, і лячно бува!

Успіхів вам на конкурсі!

Я млинці теж полюбляю. До речі, такі само, що в оповіданні - товсті, м'які, з дірочками. Відразу з пательні - і вершковим маслом по них поводити на виделці, а тоді присипати цукром. І з червоною рибою, соленим огірком, з ікрою. А можна й з кефіром вприкуску.
Проте вареники мені ще більше подобаються. Тим паче навесні воно якось у мене більше асоціюється з відродженням природи, ніж млинці. Може, справа в сімейних традиціях.


Справді. Млинці - поминальна страва. Це символічний похорон зими. Дохристиянський, коли тіло спалювали. А зараз палять опудало. А Колодій - це, навпаки, свято життя, зустріч весни. Час, коли сонце "коло діє", тобто вище піднімається по небесному колу, відганяючи холод, а його сила, тепло та енергія передаються природі й людям. "Коло діє" означає, що життєтворний процес на землі триває, починається новий етап оновлення.

Я люблю такі історичні та міфологічні штуки пхати до оповідань.
Якщо цікаво, подивіться, як гріли Діда

Теж вважаю, що лякати заради переляку - якось і штучно, і нечесно. Життя страшніше.

Успіху навзаєм!

Дякую за посилання, подивлюся. Треба ж просвіщатися!

Доволі непогане оповідання, де переплітаються банальні та оригінальні, фольклорні та сучасні образи. В творі дійсно багато чого цікавого можна віднайти, та й обвішане млинцями опудало це суперський образ. З мінусів:
- сама історія напрочуд прісна й не надто цікава. Тут так і напрошується якийсь твіст, але ні: вона починається, продовжується і закінчується без жодних несподіваних поворотів;
- не вистачає атмосфери. Замість того, щоб налякати читача, Ви описуєте як злякалася героїня, коли варто описувати джерело страху. Коли ж воно таки описується, це робиться...нестрашно й буденно. Акцентувати увагу на відмінності і ті тонкі руки вже зовсім інше враження справлятимуть;
- ніхто не постраждав. Тобто головна героїня отримала свою долю переляку і цього вистачить, але чаклунка хтозна скільки свого померлого чоловіка викликала і що, їй за це нічого не буде? Знову ж таки, навіть якщо все робити по правилам, це все одно повинно було позначитися бодай на її психиці. Тобто дуже м'яко зіткнення з потойбічним минуло і тому воно не сприймається загрозою.
Успіхів!