Овва, так багато відгуків! Аж трохи спантеличило, не знаю, за що хапатися!
Панас,
Лисячий Король,
Інна - щиро дякую за розуміння і підтримку!
Бузковий Дракон, дякую за цікавий відгук і зауваження! Звісно, що «на колір і смак товариш не всяк». Стосовно того, що «варто розбавити вставки з боями містикою» - так містика там якраз там і присутня, бо флешбеки – то є суцільний реалізм. Просто тут містика вийшла саме така, трохи стримана. Трохи вище Христя Хмиз слушно написала: «Хто там знає, що таке справжні страхи?» Справді, це суто індивідуальна річ. Мені хотілося написати про інший різновид жаху - суто побутовий і не такий ефектний, як у «класиці», але, по суті, не менш жахливий. Але дякую, що поділилися враженнями – бо цікаво, як це оповідання сприймають читачі з різними смаками і вподобаннями.
Олександр Ігнатенко, велика подяка за розгорнуту рецензію і ретельний розбір різних елементів. У дечому з Вашими зауваженнями цілком погоджуся. Можливо, хід думок ГГ під час «розшифровування» котячих здібностей варто б було позначити ретельніше. І отут Ви дуже слушно висловилися:
Олександр Ігнатенко писал(а):
Ваш жанр це військовий екшен, а в повсякденності героям нудно і вони місця собі не знаходять
Усе точно ))) Військовий екшен – це справді мій основний жанр. І так, у повсякденності героям нудно, і вони не знаходять собі місця. Бо обидва «Тигри» фактично створені для інших справ, набагато активніших і важливіших. Вони ж недарма «Тигри» (якщо Ви звернули увагу). Але у час, коли вони зустрілися, вони обидва знаходяться на межі виживання. І речі, які здоровим людям здаються банальними – піти до крамниці, покуховарити, поїсти, поспати (і які зазвичай у творах опускають як щось цілком очевидне, що лише заважає дії) - це, власне, ЄДИНЕ, що вони у цьому стані спроможні робити, та й то з величезними зусиллями. На щось інше сил в них обох немає. Цей момент, до речі, чітко помітив і згадав у коментарі
Лисячий Король. А Ви, може, не звернули уваги…
Ще цікаво бачити різні інтерпретації подій оповідання з боку читачів. Справді, одні й ті ж речі кожен сприймає по-своєму. Наприклад, Ваша версія стосовно Денисової дружина трохи відрізняється від авторської, але Ви маєте слушність: цілком могло бути й так. Чом би ні? Тільки радше не «вона йому стала не потрібна», а «він їй став не потрібний». Або «герой отримує чарівну силу, яка вирішує його проблеми, а потім гине, бо не знає міри». Гм… теж цікава інтерпретація. Але, як на мене, це не казка про «золоту рибку». Це казка про двох гідних бійців, які зустрілися у скруті й об’єдналися, щоб вижити. Але під час вирішального бою один з партнерів (тобто, кіт) фатально схибив…
Олександр Ігнатенко писал(а):
щодо здатності відчувати ворога: це рушниця, яка не вистрілила
Бузковий дракон писал(а):
більше ніяк не зіграла здатність ГГ відчувати живе
Инна писал(а):
Соглашусь по поводу способности героя чуять живых. Ощущение, что автор ружье подвесил, но не воспользовался в должной мере
Оце мене якось здивувало. Про «здатність відчувати ворога» в оповіданні не було жодного слова))) Денис мав здатність саме «відчувати живе» - у різних аспектах. І протягом усього оповідання начебто тільки й робить, що використовує цю свою надчутливість до живого. Наприклад, вірно визначив справжнє ім’я кота (те, що не змогли зробити ні його дружина, ні навіть син, хоча хлопчак і вагався). І протягом всього твору розмовляв з котом з цілковитим взаєморозумінням. І в одному з флешбеків ця його здатність теж використовується… Але, бачу, багато коментаторів про це кажуть – мабуть, таки щось справді недостатньо…
Олександр Ігнатенко писал(а):
чуття ж одразу підказало герою, що кіт небезпечний
Гм... А чому «небезпечний»? Кіт – аж ніяк не якась злісна сутність, а просто тварина (хіба що трохи магічна). Поводиться цілком чемно, ще й намагається чесно розрахуватися за харчі і піклування тим, що сам уміє. А загибель Дениса стає для нього трагедією – недарма кіт вперто намагається скористатися снами Ольги, аби повернути Дениса у світ живих…
Загалом дуже цікаві відгуки. Врахую. Десь, певно, справді щось варто підкоригувати.
Ще раз дякую коментаторам, і бажаю всім успіху на конкурсі!
