Обсуждение рассказа aq011 Вирізати зайве

От у мене ніколи не було проблем з редагуванням: ламати не будувати . Так що сюжет зачепив не дуже, хоча він вельми динамічний. Чи горор це? Мені радше оповідання сприйнялося як притча. Страшно не було, героям не співпереживав, бо від початку склалося враження, що там усе не насправжки, що світ той радше умовний, метафоричний. А от написано гарно, читати приємно.
Удачі на конкурсі!

Притча? Хм! То й нехай))
Дякую.

Оповідання не безнадійне, але не зачепило. Зараз спробую розібратися в причинах:
- Мова й стиль. Господи, це треба примудритися настільки винахідливо-криваве побоїще так нудно описати. В мене взагалі час від часу складалося враження, що я не оповідання, а поліцейський протокол читаю: "Одна ступня лежала біля дверей, повернувся по інерції". Це ж оповідь від першого лиця, чому герой такий відсторонений? "Мене розвернуло", ось так скаже чи напише людина!
- персонажі. Картонки без мотивів й особистості, створені навіть не для виконання сюжетних функцій, а для згаданого в тексті "фону". І навіть з цим погано справляються, бо торговий центр запам'ятався краще, ніж три хлопця і двійко дівчат.
- лиходії. Лиходій для горору не мусить бути персоніфікованим, це або неосяжна сила, або безмовний звір, щось настільки чуже, що герой не може це навіть осягнути. Місцеві антагоністи це ж просто покидьки з силою, вони не жахають і не викликають благоговіння. Звісно, є випадки коли це допустимо і навіть прийнятно, але даний до них не стосується.
- направленість на "своїх". За межами письменницької та біля письменницької компанії цей текст навряд чи викличе бодай якусь зацікавленість, крім: "А ти б справді от так бозна куди поїхав би, заради тренінгу? Його ж напевне в записі відшукати можна" та "Кіно таке я б подивився". А для письменників замало внутрішніх фішок, все зосереджено навіть не на редагуванні, а на вирізанні, хоча саме по собі воно навіть не може окремою операцією вважатися.
Тому, не ображайтеся, але як не намагаюся, не можу віднайти нічого вартого уваги. Хіба що невидимі ножиці, які розрізають людей, але й про таке я вже читав і бачив у фільмах, аніме та навіть "Комеді клабі"!
Успіхів!

Дякую за щирі слова. Вони багато значать для мене.

Гете з Булгаковими одобряють. Поздравляю. Плюс Лангольери вписалися. Корочше якби не письменицькі рефлексії усе було б добре. До речі у когось з радянських 60-ів фантастів є подібна тема.

Якщо згадаєте, хто з фантастів - маякніть...цікаво))
І дякую за відгук.

Вітаю, авторе!

Цікава ідея, непогане виконання. За героїв якось теж перейматися почав. Проте є одне велике але. Навіть АЛЕ:

А хто нам розповідає цю історію?

Ну і тойво, навіяло

Успіхів!

Ось в цьому й головне питання твору (дякую, ви перші після мене, хто це помітив))
В Ремарка схоже (На західному фронті без змін) і там перехід розповіді від першої особи до автора взагалі без всіляких "переходів" - ГГ вбили, а потім... знайшли. Та, на жаль, я не Еріх((
Дякую, Фатоме, за відгук