"Ще не вмерла" таки позитив. Бо ж не вмерла ще).+ - актуальна тема, до речі, автори на актуальних темах часто виїжджають. Навіть при не надто високій майстерності подачі.
"Чаклун" - теж перемога над злом. Героїня ж рятує народ від злої чужинки.
"Стіна" - виняток, тому я їй поставила 7, ідея не нова, але дуже гарно подана і дуже настроєве оповідання.Ось саме це я і називаю майстерністю - не виїхати на темі чи ідеї, тим більше моралі, а вміти подати навіть банальну, зужиту ідею, і навіть не позитивну в сенсі перемоги добра над злом.
Звісно, в ідеалі було б нова чудова ідея+ майстерність викладу. Але таке рідко трапляється)).
Щодо торжества позитиву, то я мала на увазі, коли позитивний герой перемагає негативного ворога або негативні обставини. Коли хтось когось рятує або рятує себе, або так складається випадок, що добро перемагає зло. В реальному житті таке рідко трапляється, тому особисто я волію читати наближені до реальності оповідання, або ж відверті казочки. Якщо це жанр казка, то там за замовчуванням добро має перемогти зло. Але коли жанр - не казочка, коли показані такі всі круті та екіпіровані і проміж то червоною ниткою тягнеться якась прапороносна ідея, а ще гірше моралізаторство, вибачте, це не моє, бо нагадує мені радянські часи, коли правильні піонери-комсомольці-комуністи перемагали неправильних буржуїв-ворогів народу)).
Якщо взяти цей конкурс, то майже у всіх оповіданнях хтось когось рятує, в т. ч і себе (виживає). 90-99% такого. Вас така однобокість розвитку сюжетів не дивує? Мене – дуже). Хотілося б різноманіття.

Кивнула на організаторів, бо подумала, що це вони задають тон - перемога добра і виживання, тобто порятунок себе та інших. Але, може й помиляюся. Значить тоді має бути автор-лідер, який тут задає такий напрям. А всі решта йдуть за ним)). Іншої причини не бачу. Чого б це раптом таке писати, якщо нема певної мотивації? Тут або в друк беруть таке, або ж наслідують когось, хто так пише. На інших ресурсах подібної тенденції не зауважувала.

Нема за що))) Мені часом кажуть, що я надто зла у критиці. А я не зла, просто не люблю розшаркуватися у словах - пишу прямо, коротко і по-суті). Я ж не задля образити критикую)),
Моє - "Анка-марсіанка"))

============
Чрезмерное цитирование (оверквотинг). Пожалуйста, делайте так, чтобы ваш ответ хотя бы немного превышал объём цитаты. Спасибо.
Модерировалось Администратором.

Прямщаз! "Де два українці - там три гетьмани".

Тоді залишається варіант №1)) Або ще якийсь, про який я не знаю))

Звідси
Щоправда, багатьох пунктів давно ніхто не дотримується - щодо горору, НФ тощо

Оце в мене нарешті знову прорізалася здатність до мовлення (бо до того було лише «Вау!!!», «Овва!!!» і «Нічогесеньки собі!!!»). Адже для мене результат виявився доволі несподіваний, але надзвичайно приємний.
Тож хочу ще раз щиро подякувати всім учасникам! І за чудову гру, і за чудову творчу атмосферу, яка панує під час конкурсу. Це величезна втіха - долучитися до такої компанії!
Загалом усі твори цікаві, і було важко визначатися з оцінками, бо у кожному оповіданні було щось привабливе і непересічне. В деяких розглядалися не завжди звичні моральні і етичні проблеми – а це теж, як на мене, надзвичайно цікаво, бо змушує замислитися, визначити власну позицію… Принаймні в мене було багато фаворитів. Було надзвичайно цікаво читати рецензії досвідчених авторів на різні твори – бо це дуже корисний процес навчання, важливий для кожного, хто пише.
Окрема величезна подяка організаторам, бо без них такого чудового свята творчості б не було!



Власне, щодо моралі… Може, справа у тому, що нині саме тема добра, виживання, порятунку себе та інших, визначення своєї чіткої моральної позиції у цьому світі (а не бовтання у тумані якихось припущень, які кожен може розуміти по-своєму) надзвичайно актуальна – з суто об’єктивних причин? Ото й виходить така собі творча трансформація… І ніщо не це не впливає, окрім поточної реальності...

[/quote]

А, ну тепер ясно, чому так

Особливо пункт 3 - бо ми збираємось якраз влаштувати конкурс горору

Не відкрию америки, коли скажу, що ці теми завжди були актуальними, не лише тепер. Боротьба світоглядів, політичних ідеологій існує відтоді відколи існує інститут держави.
І література ніколи не прив'язувалася суто до того, щоб висвітлювати ідеологію, та ще й пріорітетно. Є література, де не зачіпаються ні мораль, ні політика. Наприклад гумор, твори про любовні стосунки, які не завжди солодкі та рожеві В таких творах автор малює персонажа яким хоче. А засуджувати чи героїзувати цього персонажа, його дії та вчинки, якщо це не твір для дітей - не його завдання, а читача.
Теми, як і включення моралі - суто вибір автора чи замовника, який замовляє й оплачує твори. Якщо зважити, що за теорією ймовірності для одностайного вибору авторів певних тем
і ліній сюжету -- відсоток зависокий, то видно звідки ноги ростуть))

Щодо замовників. Безвідносно до цього ресурсу. Зараз є популярною практика ґрантів, різні фонди, що організовують ті чи інші конкурси, приватні спонсори, тощо, дають кошти під певні проекти. Літературні також. І не секрет, що часто проплачені теми практикують з метою пропаганди. Не кажу, що така практика негативна. Різне трапляється. Все залежить від мети і тем, що просувають. Якщо вона на користь держави, то це добре. Але, вибачте, який стосунок таке має до літератури?). Літературу розвивають в першу чергу з акцентом на якість творів. А не на тематику. В ґрантах все навпаки - замовна тема чи ідея грає провідну роль. Але ж літературу не можна обмежувати ідеологічними рамками там, де їх нема. Тому часто з-під пера ґрантоїдів частто-густо виходить не література, а товар).

Але нарешті вияснилося, чому тут так, пані Тетяна скинула правила, які встановили для учасників організатори Так що щодо мотивації і масових порятунків як теми у творах я мала слушність)). І всі кинулися когось рятувати...


============
Чрезмерное цитирование (оверквотинг). Пожалуйста, делайте так, чтобы ваш ответ хотя бы немного превышал объём цитаты. Спасибо.
Модерировалось Администратором.

Молодці, ламайте, як дійде до мораторію на рятувальну місію, приєднаюся

Сьоме місце - не так вже і погано



Нібито все ж менш, і не кожного разу так, здається
Заходьте наступного разу, буде "Апокаліпсис". Може позитиву менш буде


Дякую!
Зрозумів. Не дуже знаю, хто як називається.

Ех-х, оце казала собі, що годі моралізаторствувати і рубати – але, перепрошую, таки не втримаюся…
Шановний/на Марсіанський Гризлику!
Звісно, кожен автор пише і читає те, що йому до вподоби і до смаку. Погоджуюся на 100%. Ніхто ж нікого ні до чого не змушує.
Але якщо подивитися на нинішній стан і літератури, і суспільства, то можна цілком певно зауважити: допоки наші літературні метри створювали щось таке високоінтелектуальне і художньо високоякісне, або бавилися усілякими постмодерністськими інтелектуальними парадоксами, і забавляли таких само інтелектуалів – вони, перепрошую, прос*али свою власну країну. І свого власного читача.
Тому що переважна більшість населення – це колишні залякані «хомо совєтікуси», які не розуміють оці інтелектуальні витребеньки з «хай читач сам вирішить, це добре чи погано». Вони ще з радянщини звикли, аби їм чітко пояснювали – що є добре, а що є погано. А позаяк ніхто тепер не пояснював – то вони весь цей час читали книжки і дивилися серіали з-за порєбріка. Доступні, веселенькі, і цілковито пропагандистські. Такі, де усе пояснювали, як вони звикли. Прямо і зрозуміло казали: «хапай, що можеш», «не спійманий – не злодій», «усі довкола – злодії, тому бути злодієм – це добре і вигідно», «бути бандюком – це почесно», «усе продається», «добрий=дурний», «нема успіху без жорстокості», «не треба нікому допомагати, бо тобі ніхто не допоможе», «гроші понад усе», «бути українцем – це соромно, бо це недонація». І таке інше.
І люди оце споживали, і зрештою вирішували: адже правда, так і треба жити! Бо ніякого добра у світі не існує, все дозволено, треба думати лише про власну користь, і все таке. А наші літератори (за деяким невеличким виключенням) весь цей час кліпали очима і грузнули у власних творчих пошуках – які насправді були цікаві, може, 1% населення (тим, в кого й так не бракує мізків).
І що ми маємо на тепер? Маємо купу людей, цілком позбавлену будь-яких етичних орієнтирів. Які не вірять ні в яке добро, ладні втопити ближнього за копійчину і продати власну країну будь-кому, хто більше дасть. Бо «какаяразниця?»
Тому саме так, хай йому грець – уся нинішня сучасна белетристика (і фантастика насамперед, бо вона має доволі широке коло читачів, не всі з яких інтелектуали) МУСИТЬ бути ПРОПАГАНДОЮ!!! Пропагандою того, що добро і мораль таки існують. Що якщо ти можеш когось врятувати – то треба рятувати! Що навіть невеличка добра справа – когось підтримати, дати роботу зневіреному, взяти додому з вулиці безхатню тварину, чимось допомогти тому, хто потребує допомоги, взяти участь у якійсь волонтерській справі – все це зробить життя довкола трохи кращим. Хай трохи, але коли це робитимуть усі – то багато що у повсякденному житті може змінитися! Так, це звучить банально і не «інтелектуально» - але воно працює! Працювало у 90-і, коли багато людей виживало саме через те, що усі довкола ділилися, чим могли. А найбільш наявний приклад – коли люди в 2014 році з нізвідки створили, екіпірували і годували армію. Лише тому, що величезна кількість людей щось для цього додала – хай кожен у міру сил, потроху, але додали.
А нині довкола нас величезна купа зневірених людей, яким це треба втовкмачувати. Що добро таки існує. Що разом ми багато чого можемо. Що не «какаяразница», а різниця таки є – чи ти людина, чи ти ходячий продажний шлунок. І є різниця – чи ти живеш у власній країні з власною мовою, а чи ти є «абориген» у черговій колонії.
І, як на мене, сучасна українська література це мусить пояснювати, використовуючи будь-які засоби – і «пропагандистські» теж, якщо вони працюють (а вони таки працюють). І у фантастиці теж. Зацікавлювати – і пропагувати. Бо якщо зараз гратися в високу інтелектуальність – то незабаром може статися, що вже не лишиться ДЕ гратися.
Я розумію і Вашу позицію, і багато у чому її теж підтримую. Так, література мусить бути якісна. Вона мусить обговорювати складні питання. І все таке. Але таке вже нині життя, що позитивна, цікава, зрозуміла україномовна белетристика з чіткими моральними настановами нині дуже потрібна, і у великій кількості. А якщо потрібна – то треба її писати. Якщо не хочемо колись прокинутися «аборигенами» у колонії, де посіпаки окупантів повертають назад пам’ятники катам, а населення це схвалює, бо «мораль – це дурниці».
Перепрошую, якось отак…

Друже Сокира, підтримую!

Дякую, Дракотику!

Шановна Сокиро, почну з того, що ті, хто виховується на серіалах з-за порєбріка, мудрих книжок, та й взагалі книжок, не читають). А хто читає, то точно не азимутську фантастику)).
Какаяразніца - не є мораллю, це менталітет, це світоглядне, ідеологічне, це політика. До цінностей "добро-зло" ця ідеологія не має абсолютно ніякого стосунку, адже відстоює, хоч своє, але добро - ліш би чєловєк хароший). Тобто відстою гуманістичні, космополітні цінності Не приймає лише національної ідеології. І рятувати такі люди інших не проти, і проти брехні та крадіжок, проти зради. Тільки рятувати в контексті людини, а не національних цінностей. До речі, на цьому конкурсі не бачила жодного твору, який би спробував "виховати" справжній патріотизм, тобто чітко пояснив читачу , що таке какаяразніца, до чого вона приводить і про недопустимість її існування в свідомому суспільстві. Навіть "Ще не вмерла" виглядає блідо, автор щось десь натякає, але прямо не засуджує( боїться чи заграє з читачем) про що я писала там в коменті. Якщо Ви вважаєте, що література має виховувати ідеологічно, бути пропагандою, то нехай би була. Не вся, але частина так. І цей ресурс також. Ви вважаєте, що цей ресурс таким є. Та ні. Якби так було, то вимогою була б не просто "позитвність " і не просто добро", а все це в контексті УКрахни як національної держави. Ресурс і не є такою пропагандою, і, водночас не приймає творів інших, ніж з гуманістичною. мораллю, яка аж ніяк не є тією "політичною", національною ідеологією.

І неправда, що література досі в нас аморфна. Неправда. Вона є різною, якою й має бути - і конкретно патріотичною - Шевчук, Пагутяк, Шкляр, та інші, так і іншого жанру, ніж патріотизм, але не антагоністичною патріотизму, що нормально, адже не може вся бути однаковою, це ж логічно.

Тепер скажу про моральні цінності, загальнолюдські. Вважати, що література виховає зі всіх людей ідеальних носіїв цих цінностей - утопія. За всі віки існування людства люди ніколи не були ідеальними та свідомими всі, завжди були різні - свідомі( меншість) і несвідомі( більшість), герої і бандюки. І для того, щоб різні люди мирно співіснували в суспільствві й вигадали таке утворення як державу, з її інститутом примусу- судами, поліцією і т. д. Щоб інтегрувати "бракований", тобто всіх тих шахраїв, бандюків, і т. д. в мирне суспільство.
Це ази історії, політології і суспільствознавства.
Нести просвіту в маси це добре. Але причиною існування "негативних" людей є не брак певного роду літератури, а брак верховенства права в реалі і бездіяльності законів. Корупція протекціонізм.
Люди, які вважають, що просвітою, в т. ч літературою, можна виховати всіх людей і всі стануть білими і пухнастими - утопія. Так вважав ще Томас Мор, відомий з історії утопіст. Він це робив, але,на жаль, результату не добився. Бо він не знав законів функціонування суспільства і людської природи). Про це навчають у вишах. Тепер навіть у школі.
А тому не варто "прикриватися" місією, свідомо чи несвідомо, варто називати речі своїми іменами і творити літературу, а не суто "ідейний" продукт. Звісно, частка творів може і має бути патріотичною і навіть виховною. Але ж не всі. Інакше якось все виглядає однобоко і постають два наріжних питання "чому" і "навіщо?)).
Я не кажу про високу літературу, тобто не лише про неї. Я кажу про "іншу" ніж виховну і явно моралізаторську, іншу сюжетно та ідейно. При тому таку, яка не суперечить ні моральним цінностям, ні національній ідеології. Кажу про право її існування, її місце "під сонцем", позаяк відкидання такої якісної шкодить українській літературі, яка є частиною нашої культури і автентики. Взявши курс на суто виховну, ми не виховаємо того, кого хочемо, але втратимо в іншій не менш важливій ніші.


============
Чрезмерное цитирование (оверквотинг). Пожалуйста, делайте так, чтобы ваш ответ хотя бы немного превышал объём цитаты. Спасибо.
Модерировалось Администратором.

Шановна Гризлику, це загалом складне питання. Насправді Ви теж у дечому маєте рацію: не все так просто, і це проблема комплексна.



Є такі, що водночас і дивляться запорєбрикові серіали (бо звикли за минулі часи), і читають книжки – принаймні, белетристику. І українською теж, бо вони самі є суржикомовними. Такі деякому впливу піддаються. Я ж практик, а не теоретик – збираю статистику, впливаю, дивлюся, як краще це робити…



Ні-ні-ні, отут у Вас, перепрошую, трохи плутанина. По-перше, національні українські цінності анітрохи не суперечать загально гуманістичній ідеології – навпаки, вони саме на ній і базуються («За нашу і вашу свободу»). На відміну від «запорєбрикових» цінностей, які базуються на чіткій ознаці «свій-чужий», жорсткій вертикальній ієрархії і культі сили. Тобто, люди, які вже сприйняли запорєбрикові цінності, насправді вже відійшли доволі далеко від справжньої гуманістичної ідеології, але намагаються щосили себе виправдовувати: мовляв, це саме ми гуманісти, а усі, хто не схожий на нас – бабайки. Вони подеколи здатні на гуманізм – але майже виключно для «своїх».
А ще є величезна проблема – інфантилізм. Що хтось великий, сильний і багатий мусить прийти й щось дати. А не самі люди – щось зробити для себе і свого оточення. А інфантилізм швидко не лікується. Тобто, тут багато усього різного…



А ви подивіться ще раз на правила. Усюди, на усіх конкурсах висить зауваження щодо «неприпустимості розні». Гадаєте, багатьом з нас тут нема чого сказати більш конкретно? У мене, наприклад, оцього «конкретного» - і дуже конкретного! – дуже багато (до речі, заснованих на реальних подіях і реальних особах). Але з жодним з них мене не те що не опублікують, а й навіть не допустять до будь-якого конкурсу. І викинуть з будь-якого нині наявного сайту. І забанять на ФБ. Ще й усілякі «гуманісти» або адепти «мистецтва заради мистецтва» негайно заплюють. І не лише в мене таке. Гадаю, і автора «Ще не вмерла…» теж. Розумієте, про що я?



А постійний пункт тематики щодо України і її майбутнього у переліку тем конкурсів Ви бачите? Як ви гадаєте – нащо він там висить? Задля краси?
Інша справа – що до цієї теми не так просто підступитися. Бо яке ми бачимо майбутнє? Тут такий стан, що важко загадувати навіть на кілька місяців. Як там сказав один з коментаторів – «невідомо, чи вийде наступний номер «Азимуту»… А на цьому тлі писати веселенькі оповідки про те, як в нас настане суцільний «рай на землі», якось не вабить, якщо чесно. Бо яка головна умова «раю на землі» для українців – ви, певно, здогадуєтеся. Але якщо про це сказати прямо… отож, дивіться допис вище.



Дуже шаную цих авторів. Проблема лише у тому, що їхні книжки читають ті, кого не треба «перевиховувати». Які й самі усе знають. А ті, кого треба «виховувати» - не читають. В них від цих авторів одразу сіпачка.



Звісно, утопія. Бо люди поділяються на певні групи не лише за світоглядом, але й за сприйняттям. У групі зі схожим світоглядом насправді є певні підгрупи. Кожна з них потребує окремої дії і окремого впливу. А на декого впливати взагалі не має жодного сенсу. Лише примушувати.



Держава, суди, поліція – так. Все вірно, все слушно. І в наших умовах, як Ви самі знаєте, цілковита утопія. Власне, єдине сподівання на громадянське суспільство. Але це мусить бути суспільство, а не казна-що. А скільки в нас того суспільства? Отож…



«Закони функціонування суспільства»… Це все добре, але суспільство складається з людей. Збалансовані суспільства тому й збалансовані, що в них усі люди мають цілком певні психологічні і соціальні установки. А в нас із цим – не просто хаос, а ще й купа шкідливого, деструктивного впливу. Який здійснюють не лише «чужі», але й «свої» - своєю поведінкою, жадібністю, жорстокістю, корупцією, кумівством й усім іншим. Як на це впливати? Звісно, лише словами не вийде. Отут Ви маєте слушність. Але є різниця між тим, як на ці явища реагують люди з різним світоглядом. А от на формування світогляду слова подекуди можуть впливати.



Бачте, природа не терпить порожнечі, і у світогляд людини – теж. Якщо ми їй не зробимо якусь «картинку світу» - зробить хтось інший. А з нашого боку з цим цілковите провалля вже протягом багатьох років. І водночас наші вороги чудово справляються з тим, аби це провалля чимось напхати – нашим же громадянам! А наші інтелектуали – ні. Хіба це правильно? Може, треба не теоретично щось обмірковувати, а щось із цим робити на практиці? І не лише в онлайні?
От Ви кажете – «треба називати речі своїми іменами». Ви колись були серед юрби істот штибу «какаяразніца»? Маю підозру, що ні. Бо, здається, не уявляєте, з якою швидкістю начебто притомні, спокійні і навіть подекуди добрі люди здатні перетворюватися на агресивних нестямних тварин при певному «натисканні кнопки» у їхній голові – тобто після зачіпання певних аспектів їхнього світогляду. В них усіх у голову вже вмонтовані такі «кнопки» - певні установки. Якісно вмонтовані! І не нами. А якщо в них оце увімкнеться – там може бути така реакція, що краще у такі ситуації не втрапляти без силової «групи підтримки». І Ви їм нічого не доведете – в них після цього логіка вимикається.
До речі, сам факт наявності установки «какаяразніца» - це достеменно наявність отої «кнопки». Бо коли її немає, людина таким чином мислити не буде. Це вельми чіткий орієнтир.
Тобто, будь-який варіант щодо «називати речі своїми іменами» у даному випадку виключений. Буде лише агресія. Тут треба діяти певними обхідними шляхами – впливати так, аби не зачіпати оту «кнопку», аж допоки вона сама не вилетить. І то якщо вилетить. Або принаймні зробити цю «кнопку» неактивною. Це, до речі, навіть не справа психології. Це рівень етології – тобто, зоопсихології. Бо на цьому самому рівні вже вчинено зовнішній вплив. І це подолати набагато важче, аніж більш високі рівні свідомості. Це рівень небезпечної тварини, що має певну фобію. Якщо ви повсякчас чіплятимете фобію, вона лише посилиться. І, до речі, це працює навіть через онлайн.
Як на мене, очі б мої не бачили таких істот. Але куди подітися? Їх надто багато. Ви їх пропонуєте викинути у космос? На жаль, це нереально. Силові методи з ними працюють добре, але треба мати достатньо потужну силу, яка працює у спільному напрямку. А де та сила? Усе кинула й повтікала на заробітки за кордон? Отож! От Вам і всі «закони функціонування суспільства»…



Та я «за»! Обома руками! За те, аби література була різна! Бо для різних категорій читачів мусить бути різна література. І така, як Ви кажете – теж. Але й «виховна» - теж мусить бути. Бо це Ви, як освічена людина з критичним мисленням, розумієте, що вона «виховна». А багато хто про це навіть не усвідомлює. Просто споживає – і зрештою отримує з цього якусь користь. Принаймні, більшу, аніж з книжок про виправдання бандюків і катів. Тож хай хоча б так. А далі ще подивимося…