Який Ви чутливий, я сама не відчуваю, як мені, а Ви відчуваєте, це ж треба). Якщо серйозно, чесно і без підтекстів, то важко пояснити щось людині яка не хоче розуміти.


Так, так і ще раз так. Я незгідна що в літератури єдина мета - допомагати людям жити.
І це не моя суб'єктивна думка. Почитайте теорію літератури або хоча б підручник середньої школи. Там все є -- завдання, чи то пак, функції літератури і якою вона має бути.



Наприклад інформувати, відігравати просвітницьку роль ( але не моралізаторську), розважати, спонукати до розмислів. Якщо людина дізнається більше, це допомога чи ні? Ніби й так. Але якщо інформація негативна? То допомагає чи ні? Є багато патріотичних творів, але без явної моралі, де є типажі соціальних ніш, але нема чітких висновків, хто позитивний герой
а хто ні. То що, це не література? А як же ж Стефаник? Як же ж Шевчук, якого справедливо вважають сучасним класиком і першокласним майстром слова ?


Історія нашого України важка і невесела, то вона допомагає жити чи ні? І чи вважаєте Ви твори на цю тему літературою? Адже після прочитання таких творів важко на душі від правди, то таке по-вашому не треба читати, бо воно заважає жити?


Неправда. Де я писала, що мені таке не подобається? Я писала, що література не обмежується єдиною метою - допомагати жити. Бо є й інші завдання, які я перерахувала. Якщо Вас не задовільняє той перерахунок, то замість того, щоб вкотре вправлятися у вставлянні на мою адресу шпильок, погугліть, гугл видасть купу посилань, в яких перераховані завдання і функції літератури -- від шкільних методичок до статтей літературознавців).


Але ж Ви читаєте про білих, червоних і синіх, і вони допомагають Ва дити, бо ж заохочуєте авторів так писати, адже берете таке в друк)).


Цитати наведу. Але не я плутаю, я Ви. Ніяк не хочете визнати правди).
До речі, якщо людина називає відомих класиків "мертвими письменниками", то я задає собі риторичне питання: чи варто далі продовжувати дискусію.
Ось обіцяні цитати:
Іван Франко:
"...до чого має служити лiтература? Найпершу вiдповiдь подає iсторiя всiх лiтератур. Лiтература певного часу повинна бути образом життя, працi, бесiди i думок того часу.
Але лiтература має безперечно ще другi, важнiшi завдання для свого часу i для того народу, серед котрого постає. Вона повинна при всiм реалiзмi в описуваннi також аналiзувати описуванi факти, виказувати їх причини i їх конечнi наслiдки, їх повiльний зрiст i упадок...
Література повинна бути національна, – се раз. Література повинна бути народна, – се два. Принцип національності складається з двох прикмет: «народного язика і глибокого національного психічного характеру народу». Принцип народності складається також з кількох елементів, з котрих перший – народний язик, а другий, бачиться, також «глибокий національний психічний характер народу», з котрого, конечно, випливає форма народної поезії і її дух..."
Питання до Реглава: де тут про "допомагати жити"?
Цитати з Тютюнника не знайшла. Зате знайшла аналіз його творчості:
https://ktm.ukma.edu.ua/show_content.php?id=774
І натрапила на цитату Оскара Вайльда, коротку і влучну:
"Немає такої речі, як моральна або аморальна книга. Є книга, добре написана або погано написана. От і все».

Я висловилася чітко і ясно. І не раз. Вдесяте не буду. Хто хотів, той мене зрозумів, а хто ні, тому далі доводити об'єктивні істини немає сенсу. Тож завершмо дискусію.

ОК! Давайте вместе признавать правду. Тем более, что есть авторитетное (для вас) мнение. Они для меня не классики, а мёртвые люди. Но из уважения к вам, я их назвал писателями.
И если вы задаёте себе риторические вопросы, то (подсказка) - "нет", продолжать не стоит.
Но пока вы не определились, позволю себе всё-таки почитать, что пишут ваши авторитеты.Информативная часть цитаты подчёркнута: "литература должна отображать жизнь, работу, беседы и мысли".
Но разве это не поможет читателю в жизни?
Если помимо своего жизненного опыта, человек читает о жизни (работе, беседах и мыслях) других людей, пополняя свой опыт жизненным опытом других людей, разве это не помогает жить? Ага. Сказал гомосексуалист, педофил и сифилитик. Ваши "объективные истины" сформулированы 200 лет назад сомнительными людьми при весьма сомнительных обстоятельствах.
С остальным согласен и очень надеюсь, что вы не передумаете.

P.S.
Правда. Вот здесь вы писали, что вам такое не нравится: Или для вас "по-детски и даже по-ленински" - это признак одобрения?

Там вся стаття інформативна і перераховує завдання, яке не єдине. І ні, твір про людину, роботу, думки не обв'язково має містити мораль чи моральні цінності, герой же ж не обов'язково має бути позитивним, про позитивного Франко не писав. Писав лише про реалістичного, як у житті. А в житті люди різні. У Франка є оповідання про чоловіка-садиста і жінку жертву, але в творі не сказано, що чоловік поганий а жінка добра. Ні. Там просто показано садиста і жертву. Вам таке допоможе жити? Мені якось ні, від цього не стану жити ні краще, ні гірше. Але герої виписані чудово, твір викликає емоції, післясмак, тож насолоджуся текстом і образами, складними, які спонукають читача до розмислів. Оповіданя не написане так, що чоловік бив жінку, але вона його перемогла і на стрісі вивісила прапор. Ні. Вона його не перемогла. Але твір викликає емоцію жалю і антипатію до тирана, викликає спротив проти несправедливості. Хоча цього в тексті нема. І не сказано "від автора". Це як смачна страва чи солодощі, а не як "правильна їжа", як от вівсянка з молоком. Скажіть, солодощі допомагають жити? Ні? Але ж смачно. Чи так? Але ж вони шкідливі для зубів та фігури).Так є і тексти, важкі психологічно, без чітких розмежувань на добре і погане, без чітких висновків та кольорів, але які викликають емоції і примушують мислити. Які створюють настрій, веселй чи сумний, піднесений або гнітючий Або провокують виплеск адреналіну. Як гостросюжетний детектив або горор.


Це Ви так сповідуєте толерантність і нексенофобію, які декларуєте у правилах сайту?)


Якщо для Вас українські та західні класики та літературознавці, а також сучасні письменники та літературознавці -- сумнівні люди, це лише говорить про Вашу літературну неосвіченість або про дивний,обмежений рамками світогляд )


Не передумаю стосовно чого?

P.S.
Правда. Вот здесь вы писали, что вам такое не нравится: Или для вас "по-детски и даже по-ленински" - это признак одобрения?[/quote]

Вы привели цитаты Франка и Уайлда. Кто из них (по вашему мнению) "современный писатель и литературовед"?
Ну, и переход на личность оппонента, надо думать, свидетельствует о широте вашего мировоззрения.

Это я так выражаю любовь к вам: очень хочется, чтобы у вас были дети, вы испытывали к ним исключительно родительскую любовь и никогда не болели сифилисом. Какой именно из этих пунктов вызывает у вас негодование?

Мы тут о "мировоззрении", а приходится растолковывать вам ваши же слова :Уверен, что меня все (и даже вы) прекрасно поняли, и продолжать "не имеет смысла". С этой частью я согласен. А дальше вы обещаете "завершить дискуссию". Вот я и понадеялся, что не передумаете. Теперь вижу, что надеялся напрасно.

А я писала, що вони -- сучасні письменники і літературознавці? Ви плутаєте. Перечитайте мої слова.

Дискусія довга, не можу ж я весь час мовчки терпіти образи в мій бік. Треба колись і здачу дати. Вчуся у людей, яким моральна література допомагає жити )


Ага, виражаєте, всі хто читає, бачать свідчення цієї любові впродовж всієї дискусії)


Я нікому нічого не обіцяла, лише констатувала, що дискусія не дасть результату в плані переконання одне одного щодо місії літератури, і запропонувала завершити цю дискусію. Якщо ви сподівалися на її закінчення, не треба було відповідати, і дискусія завершилася б моїм коментом.
Але ж ні, ви відповіли на мій комент. Значить кажете неправду, не сподівалися. Чи ваші моральні книжки, які помагають вам жити, вчать зберігати за собою право останнього слова і завершувати дискусію приниженням опонента, перекрученням його слів і ставити перекручені слова в докір?) Гарна ж мораль. Слава Богу, я такої літератури не читаю, та й взагалі книжки не є для мене вчителями. Мій світогляд, набутий реальним, а не книжковим досвідом вчить з культурними і вихованими людьми спілкуватися по-людськи, а з іншими дзеркально. А не втиратися і покірно йти геть, сказавши "дощ", коли плюють в обличчя. От і. Тож закінчимо ми нарешті дискусію, чи ні -- вибір за вами).

Такое впечатление, что вы обо мне.
Напомните, пожалуйста, когда я вам "плевал в лицо", и после этого я вам расскажу, как вы написали, "що вони -- сучасні письменники і літературознавці". Цитату, ссылку. Прошу прощения, если вам такое показалось в моих буквах, но тем не менее, - в каком именно месте нашей с вами переписки (или будь кому когда-нибудь на любом форуме не только на этом) я "плевал в лицо"?
Что до дискуссии, на мой взгляд, она даже не началась.
С моей стороны были вопросы

С вашей - монологи о чём угодно (в основном о несовершенстве конкурсных рассказов и о моей невоспитанности), но только не по теме вопросов.

P.S. Ответы на вопросы мне кажутся очевидными: 1) нет; 2) нет; 3) победа добра - не "детский" вопрос. Мне действительно жаль, что вместо признания очевидного вы пустились во все тяжкие.

Вот эти два поста один за другим - случайно или нет?
Если не случайно, - эта троица лает или провоцирует лай?
А в этом срачике, для возмещения отсутствия такового на конкурсе устроенном, тоже они виноваты?
Ответьте, Владимир Валериевич, будьте любезны. Вопрос не риторический. Мне очень интересно.

Я не вижу "срачика", ни "устроенного", ни зародившегося самопроизвольно.
Шадмер попытался что-то хамить (Админ, к моему огромному огорчению два последних его поста удалила, я пытался восстановить, ни фига! ), но ведь это не "срачик"? Сообщения "Наталии Это" и "Фурзиковой" в этой теме форума отсутствуют.
Предпоследнее сообщение Фурзиковой 05.11.2019 16:24.
Последнее сообщение Наталии Это 13.11.2017 22:28
(в этом несложно убедиться, достаточно зайти в профиль пользователя).
Надеюсь, ответил.
А! Вопрос пропустил. Думаю, нет, не случайно. Ассоциации - штука тонкая.

Хорошо, не буду спрашивать, что такое срачик. Спрошу: кого вы имели в виду, когда говорили про лай?

Я имел ввиду общую тенденцию общения на множестве форумов, где имел несчастье присутствовать. Когда вместо спокойного обсуждения темы в режиме "вопрос-ответ", оппоненты устраивают соревнование кто кого перехамит. Я этот эффект называю "лаем".

Эт точно
Здрасте, товарисч Злобный Ымперский Тролль! Рад, что заглянули.
Только что ж это Вы под самый конец афтепати?
Раз уж всё-равно почитываете, так давайте и пописывайте,
и приходите на основную часть банкета.
Мож беларусы подтянутся. Будет интересно.

А. Ну хорошо, спасибо.
Алексей... И другие. Если бы моего имени не вспоминали тут, без серьёзной на то необходимости, мне было бы легче жить. Можно? Или много прошу?

Извините
Не имел в виду ничего плохого в отношении перечисленных.
Сказал то, что сказал - что скучаю по ним.
Согласен, сказал не к месту. Ассоциации - штука не просто тонкая,
но подчас - неисповедимая.
Ещё раз извините

Леша, ти на жахах гратимеш? Приходь, будь ласочка!
Бо краще жахи вигадані, ніж реальні.

Алексей, мне жаль, что не срослось. Не поминайте лихом, короче.