Вітаю, Авторе!
Як то кажуть "не зайшло" попри гарний стиль.
Щоб багато не патякати - приєднуюсь до Ліандри і Птиці,
бо відчуваю щось подібне.
До речі - "про" чи "для" підлітків з'ясовується досить легко.
Якщо в творі присутній автор, яки описує події збоку - то це "про".
Але якщо мова ведеться від першої особи - восьмикласника Івана,
то це більше "для підлітків" Імхо.
Успіху!
Дещо інше, майже протилежне навіяло

Так, дарують. Парфуми одні, в укр. мові слово вживається у множині))

Безвихідь не стовісоткова. Неправильно – лише себе.Інакше навіщо відштовхувала хлопця? Поки до неї йшов, могла встигнути торкнутися до фрагмента локації кілька разів.
Можна і раціональніше. Але скористалася так.
Легко співчувати позитивним, добрим і героїчним. Неідеальним - важко, або неможливо. В тому й суть. Чи маємо співчувати лише тим, які зробили щось добре? А якщо герой ще не встиг нічого доброго зробити, або якщо ми не знаємо, чи зробив він добро чи ні, або якщо здатен на добро, але ми цього не знаємо? Такого маємо цькувати, бити і нищити? Проходити повз? Гарна собі мораль))
Герой не здався. Він сердився, але одночасно в його душі і голові відбувалася боротьба між почуттями і сенсами. В кінці ж видно, що здогадався про намір Ані і намагався його відвернути. Раз так, то він зробив вибір. І цей вибір не був продиктований злобою. А, власне, переосмисленням. Світлі почуття –любов і прощення –перемогли злість (а навіть ненависть) і відречення. А це неабияка перемога, особливо для підлітка з його юнацьким максималізмом.
Шкода, що Ви цього не зрозуміли. Може я надто "тонко" натякнула, а треба було грубше)).

Кінцівка якраз відкрита. Те, що побачив герой - вибух і сяйво – і подумав "всьопропало", ще не означає, що так і сталося. Я навмисне завершила сяйвом, яке ще не розвіялося. Щоб читач, поки "туман" розвіється, при бажанні, міг задати собі питання: а що там далі?

Ну і про здоровий глузд і раціо. Задам зустрічне питання: а багато підлітків ними керуються?)

Взагалі реальний світ різний. І добро не обов'язково в ньому перемагає, а тим більше з прапором в руці, як це часто подають в творах з явною мораллю. Особисто я вважаю,що твори мають відбивати реальний світ, а тому мають бути різними. А не всі, як під одну гребінку, закінчуватися хепіендами чи торжеством чогось теплого, білого і пухнастого)

Удачі навзаєм!

Дякую!

Не зайшло, то й не зайшло

Справді? Не знала, що існує така методика визначення. Може й так.

А мені сподобалося. Погоджуся з автором на рахунок того, що діти чи підлітки можуть бути жорстокими без серйозної (якщо дивитися збоку) причини. У кого є діти, то згадайте, скільки ненависті було в ситуаціях по типу "Мамо, він з'їв мою цукерку!" чи "Тату, вона взяла мою ручку!" іт.д. Чиста, абсолютна ненависть. З віком то проходить (звісно, не у всіх), але я просто впевнений, що якби у дитини в такий момент була здатність знищити когось чи щось, то вона б це неодмінно зробила. До речі, подібні сюжети в літературі та кіно є, з останнього схожого можу згадати "Брайтбьорн". А ще у Стругацьких був роман, здається "Поиск предназначения, или Двадцать седьмая теорема этики", (можу помилятися, читав давненько) там теж це питання теж підіймалося.
Щодо стилістики, то тут явно працював не новачок і писати він вміє добре
Успіхів на конкурсі!

Дякую, Мурррчику!

Извините, но мимо.
Не складывается у меня восьмиклассница, которая пишет такое сочинение. И рассказывает первому встречному на крыше. Читателю, конечно, надо бы узнать, что происходит, но как-то... Не складывается.
Я не понимаю, зачем тут НЛО. Я не понимаю, что она подобрала и как "подхватила" супер-способность. Если б это был прибор, было б понятно. А так - "магия, одним словом". Но "чистая магия" была бы понятнее и логичнее для меня. Ну вот прорезались такие способности. Почему нет? Кэрри можно, почему Анке нельзя?
Я не до конца понимаю идею. Наиболее логичной кажется "Любовью надо дорожить. Не вздыхать, что цветок не можешь купить, а оберегать, думать и успевать, а не вот это вот все". Но может быть и вопрос, где проходит грань, за что уже можно убивать - а за что еще нельзя. Или что "жизнь - боль". Или про то, что условный пулемет - это не столько сверх-способность, сколько ответственность. И что если он попадет в руки подростка, особенно изгоя, результат несколько предсказуем. У Анки не нашлось под рукой Фьюри или Айронмена, которые бы сумели научить и воспитать "мстителя" - ну и получилось, что получилось.
Возможно, слишком много проблем поднято в маленьком рассказе.
Вероятно, просто "не мое" - другим читателям нравится.
Удачи на конкурсе!

В 13 років твори на такі теми ще пишуть. І з рідної, української л-ри, і з іноземної. Не знаю, як в інших містах, а в нас це називається творча робота і учням навіть часом задають жанр творчої роботи, як у літературі. Наприклад, оповідання чи есей. Дівчина могла написати оригінальний твір, а примітивні підлітки побачити в ньому не майстерно викладену історію, реальну чи фантастичну, а побачили лише смішне і почали приколюватися. Героїня злиться не стільки тому, що їй не вірять, скільки неадекватному сприйняттю і що її щирість і творчість перетворили на предмет глуму.

Щодо здібностей. Прийом, де герой отримує здатності від контакту з позаземним предметом - типовий, але досі ще ніхто не вважав його магією, існує безліч книжок і фільмів. Навіть, якщо закрити на це очі і Якщо і вважати наубуту здібність магією, твір все-одно вкладається у конкурсний жанр фентезі, чи не так?

Справді, ідея в оповіданні не одна. Таким був задум. Читач має не одну звивину, а отже має думати над комплексом ідей, як зазвичай це буває у житті. Та й у творах теж, здебільшого так є, одну ідею бачить або лінивий читач, або такий, що прочитав твір "по-косій". Так, у моєму оповіданні провідною ідеєю таки є відповідальність, і не лише у випадку з кулею.

Щодо любові. Ви роздумуєте, як доросла людина, а в оповіданні герої – підлітки. Це раз. ПО-друге, очуття ще непевне, лише зароджується, а тут автору пропонують наділити у цій царині героя якостями, що й багатьом дорослим непритаманні. По- третє, дарувати квіти - це означає виявляти увагу предмету симпатії, це гарний романтичний жест окриленого почуттям закоханого, здатність, яка, на жаль, з віком у деяких чоловіків атрофується).

Мабуть так, не Ваш твір.
Як на мене, твір має містити різні ідеї, а не одну, має спонукати читача думати, мислити, а часами навіть збурювати "мозкові полички"і пропонувати дискусію.

Дякую за рецензію і побажання!