Звісно, але чому й було написано, що це якісь мої власні сумніви, а не вада вашого тексту


У мене склалося враження, що герої вашого твору всюди говорили саме про оборону від нападників, а їхня недовіра до чужинців - результат довгого, травматичного протистояння іншопланетникам. Вони поводилися саме так - як нація з колективним поствоєнним ПТСР і, як наслідок, недовірою до ворожого всесвіту.
Можливо, то моя неуважність. Але не виключаю, що даний момент в редактурі краще би позначити більш чітко, щоб навіть неуважні читачі не мали іншого вибору, як прочитати ваш задум. Що земляни брали участь не в оборонних битвах, а в нападах без причини
Бо - от, сформулювалося! - описи землян такі, що формують враження багатонаціонального, толерантного і демократичного суспільства, яке хоче займатися наукою, досліджувати нові світи, а змушене оборонятися з останніх сил, бо космос, с***, атакує.
В творі про зовнішню! агресивність землян ми чуємо тільки зі слів Тари у флешбеку. А це - розповідання, а не показування, це не прочитується і не викликає довіри. Крім того, ксенофобські суспільства (як ми знаємо з реалу)) рідко спиняються на одному виді ксенофобії. Починають з ворожості до іншопланетників, а тоді згадують про нетитульні нації, васздєсьнєстояло і всяке такі інше. Агресивні спільноти мають дуже високий рівень агресії і між власними членами, а також, як правило, тоталітарний устрій. Це має проявлятися буквально в усіх стосунках землян, у їхніх побутових можливостях. Варто було би показати це: картинами з простого життя, конфліктами між генералами, підозрами між національними чи іншими групами в армії тощо.
А тут - подібного не помітно, що й може змінювати сприйняття тексту.
Дякую за пояснення, але мої враження от вийшли саме такі

Тоталітарні системи завжди прагнули всі свої дії (навіть такі аморальні, як окупацію території інших держав, геноцид певних народів чи верств суспільства і т.д.) виправдати й навіть подати, як великі досягнення на благо всього людства. Саме таку ситуацію з точки зору ГГ (винтика цієї системи) я ї змалював в оповідання... Але напевно перестарався, якщо ви сприйняли пропаганду, за чисту монету в рамках цієї історії й пропонували знищити Тару, яка поставила під сумнів правильність зовнішньої політики. А може це також свідчить, що ксенофобія в нас у крові?
Та як би там не було, дуже дякую за поради! Й справді читача слід готувати до фінальних подій. Тільки не так, щоб він про все ще напочатку історії здогадався! Але як знайти баланс між цими правилами - одвічна проблема...

Завжди працює, якщо на словах герої декларують одне, а події кажуть про інше. Приміром, герой всюди каже про дружбу народів, і тут-таки принижує сусіда в метро за не ту форму носа. Тоді читач відразу розуміє, що йому парять не зовсім правду
От цього розрива між словами і реальністю мені й не вистачило Чи те, що декларується героями, є правдою - чи ні? Щоб розібратися, ми маємо побачити - на конкретних сценах, не на словах! - що саме є правдою.

Тобто треба було ввести епізод, де, наприклад, з якогось триокого рогатохвостого чужинця служака-слідчий вибивав би зізнання у розробці планів, щодо підступного захоплення Землі, а той волав би благим матом, що якби не приліт до них людей - його народ досі би й не здогадувався про можливість подорожей у космосі та існування інших планет?

То вже на ваш авторський розсуд, як це інкорпорувати в вашу історію Але часто навіть маленька брехня (дуже побутова, звична для героїв) підказує, що і все інше може бути неправдою.

Дракотику, щиро вдячний за конструктивні поради!


Обов'язково візьму на озброєння!!!

Чому ж тоді в нашому, максимально не тоталітарному суспільстві, під час війни, з усієї кількості умисних вбивств загиблі на фронті складають лише 2 %? Невже тут агресія ні до чого? Тим більше, мав досвід спілкування зі студентами з Ірану та КНР і не сказав би, що вони агресивніші наших співвітчизників.

Це не стосується агресії окремих членів суспільства У даному випадку їх краще розглядати як постраждалих. Спробуйте поспостерігати, чи довіряють вони іншим (чи дефолтно готові до удару по ним), чи комфортно їм у незнайомій компанії, чи готові вони бути відвертими з будь-яких питань тощо. Якщо ні - а з мого досвіду це саме так - то ці люди походять з середовища з високим рівнем напруги.

У Радянському союзі сильної агресії між людьми не було (в період застою), а щодо відвертості - то, існували певні табуйовані теми, на зразок чому у виборах приймає участь тільки одна партія... Тим не менше, ніхто себе лихим агресором не вважав, а от що думало про нас населення Чехословаччини у 1968 році, гадаю пояснювати не треба.

От дозвольте не погодитися, була, ще й яка. Повсюдна пасивна агресія, грубощі і хамство, скеровані на сусіда в черзі, усіх інакших, усіх, хто заважав продавцям, вахтерам, бюрократам, сусідам - та всім, за дуже рідкісними винятками. Особливо не було агресії в багатогодинних чергах за їжею - і потім вдома при родинних розбірках, чому це ви купили суповий набір (кістки майже без м'яса) тільки собі, а не на всіх родичів))) Спроби ж ображати людину через, приміром, темне волосся і смагляву шкіру - так просто квітли. Ще діставалося людям деяких національностей - я не з них, але мені за інше прилітало І все це якраз було замасковане красивими гаслами, які анітрохи не відповідали дійсності.
Дракотик все пам'ятає, у мене всі ходи записані, нєзабудуніпращу, бо таке не забудеш, травма на все життя))


Угу, точно.

Повірю вам на слово! Хоч у нашій напівсільській місцевості та агресія може не так вже й сильно проявлялася, як у великих містах... Не зважаючи на те, що розподіл продовольчих товарів здійснювався в першу чергу на користь останніх.

Та й взагалі, тема співвідношення субєктивного відчуття населенням щастя та рівнем його добробуту - досить цікава! І не завжди корелюється між собою! Хоча, мені здається, що бути нещасним у США чи Швейцарії все ж таки на порядок краще, ніж щасливим у РФ, Північній Кореї чи Ірані!

Не, розподіл здійснювася на користь номенклатури. У нас в місті з молокозаводом (в центрі України) були капець які черги за маслом і морозивом. Можна сказати, перший мій спогад в житті - нескінчена черга за маслом взимку вночі, де мої руки (кхе)) могли бути враховані при продажі "по пачці в руки", якщо достоїшся.


Це точно!