Обсуждение рассказа an002 Бабета

2. Старий сюжет, але ледаче використання.
Що сподобалося:
Деталі. Ніби сама зазирнула в павільйон "Паноптікум Механікум". Хороша спроба відтворити дух вікторіанської епохи на теренах України, я майже повірила.
Що не дуже: Кінцівка. Після "Ляльок мадам Менділіп" чекаєш чогось несподіваного, моторошного і від того ще привабливішого, а тут все закінчиося якось ... банально. А ще не дуже зрозуміло, звідки у студента другої половини 1800 років стільки грошей, щоб щодня протягом тижня віддавати по 2 рублі на відвідини паноптикуму?
І кілька моментів: "сісти долу " - це сісти на підлогу, тоді як лялька мала сісти все ж на свій трон. І одруківка "за голосом франта, що зваїйв охочих".

Не знаю, як хто, а я люблю історії про ляльок. Тому це оповідання прочитала з задоволенням.

Ляльки - це невичерпна тема трилерів, але де ж тут українське фентезі?
ГГ і лялька прописані непогано. Не віриться, що відвідувачам отак просто дозволено вертіти-крутити експонати - там би вже в перший день усе поламали.
І моя порада - варто прискорити події (прибрати трохи тексту), щоб читач не втомився в очікуванні розв'язки інтриги.

Атмосферно. Сюжет і ідея не нові, розвиток подій передбачуваний, проте описано так, що відчувається холод, напруга, нестяма ГГ. Тому читати було цікаво - навіть попри те, що розповідь не надто динамічна. Але, як на мене, оця розміреність оповідання теж вправно працює на загальне враження. За цю важку готичну атмосферу, гарну мову і точні, лаконічні описи авторові величезний плюс. Бажаю успіху у конкурсі.

Дякую всім за коментарі, ви дали мені дуже багато інформації для доробки.


Дякую Дуже приємно, коли твоя робота приносить задоволення.



Події відбуваються у Києві, на початку XX століття, на різдвяному ярмарку, ім'я ляльки взяте з історичних джерел (за книгою Анатолія Макарова "Рождество и Новый год в старом Киеве", згадується публікація в газеті). Інша справа, що там вона була воскова і набагато простіша, але це вже авторський домисел. Мені здаєтсья, це - достатньо, аби вважати оповідання саме "українським фентезі".
Особисто мене турбує, що Україна XIX - XX століття (а якщо ширше: між часами Гетьманщини та добою визвольних змагань) чомусь не асоціюється ані з містами, ані з технічним прогресом доби "заліза і пари", хоча все це тоді було, хай навіть із запізненням від Британії у пару десятків років. От село і "тяжка доля кріпаків" - цього повно. Власне, саме тому і було обрано такий сетінг для оповідання - аби "повернути" і прогрес, і міста образу України того часу.


Дякую за зауваження. Виставки, де все можна чіпати та крутити, і справді взяті скоріше з сучасності (наприклад, виставка винаходів Леонардо да Вінчі), але саме тут розумілось, що за всім наглядає лялька. Втім, ви праві - треба "перемістити" її крісло назад і змінити планування виставки, бо є протиріччя.


Дякую, я подумаю над цим. Це оповідання писалось із акцентом саме на атмосферу, але якщо атмосфера шкодить темпові - я пошукаю, як це виправити.


Саме цей студент - "мажор" свого часу (його друг, наприклад, набагато простіший). При редактурі я додам деталей, аби це стало очевидніше з тексту.


Дякую за роз'ясненя лінгвістичної деталі.

Величезне дякую Як вже писалось вище, саме це оповідання писалось з акцентом на атмосферу, і тому дуже приємно, що вона вам "зайшла".

Загалом "вікторіанська" тематика і історія з лялькою чудова.

На жаль, око відразу чіпляється за чудернацькі, надмірно квітчасті формулювання.

(довгі вії, що розчиняються у натовпі - пробачте, у людському морі - це, на мій погляд, трошки горрор. З присмаком картин Далі)


(маленькі червоні пакуночки, що якраз можуть лежати на долонях? це саме так і сприймається, на жаль)

Очевидно, автор чи авторка планували наслідувати мову старих довгих романів. Але така мова - не нагромадження метафор і красивостей, а досконалий, хоч і специфічний, стиль. Автору чи авторці поки що є над чим працювати, якщо він чи вона планують й далі писати так.
Це ж стосується і довжини тексту. Склалося враження, що оповідання можна було би скоротити принаймні на третину (а то й уполовину) без жодних втрат для "вікторіанської" стилістики. Розлога старомодна оповідка все ж має бути насиченою, щохвилини чимось цікавою, а тут були і провисання, і повтори, і ще багато чого.
Питання, звідки у Юрка стільки грошей, щоб навідувати Бабету, теж дуже цікаве. На жаль, воно не було розкрите.

Тож від оповідання контраверсійне враження. З одного боку, чудовий готичний сюжет, досить несподіваний для нашої літератури, але прив'язаний до Києва (і це дуже цікаво). З іншого - багато технічних недопрацьовок, які, здається, варто виправити у майбутньому.

Успіхів для автора чи авторки!

Цікаво й атмосферно. Такий собі містичний клок-панк. Хотілося б більше деталей при описі ляльки.
Удачі на конкурсі.

Чудово написане атмосферне оповідання. Незважаючи на повільність викладу, сприймається добре, як поступове нагнітання емоцій і передчуттів. Гарне втіленння старого сюжету, і це не недолік. Коли під час читання не можна відірватися - це ознака якісної літератури. Успіху на конкурсі!

Спочатку трохи поколупаюсь у заклепках. Можна?

Чотири рублі - для 19 сторіччя гігантська сума. За ці гроші навіть наприкінці століття в Києві можна було найняти на місяць кімнату. Білет у сінематограф коштував від 30 копійок до рубля. А що ближче до початку 1800-х, то ціни були нижче. Далі за текстом згадується турнюр, а отже дія відбувається після 1870-х років.


Обережніше з датами! Патефон був винайдено в 1913 році, це вже не "вікторіанська доба".


То що - власники байдуже спостерігають, як ті два хлопці трощать їхнє майно?


Перепрошую, щойно було чотири. Це акція? )))


Зрозуміло, що таку суму він не мав у гаманцю. І сума величезна (див. вище), і розмір купюр.
Оберт асигнацій зупинено з 1849 року. Далі вже були кредитні білети. Тобто - або патефон, або асигнації.

Це гарна містична історія. Не фентезі, тому що в світі оповідання панують закони фізики. Але однаково твір чудовий.

Дуже дякую всім за коментарі, і особливо - за історичний матеріал, яким ви їх супроводжуєте.

Бачу, що в обговореннях постійно виникає питання цін, тож вважаю, що його треба прояснити. За орієнтир тут було взято ціни з цього ресурсу (1913 рік): http://www.rusproject.org/node/1252. Головним чином, ці рядки:



Тобто один квиток приблизно дорівнює трьом кілограмам хорошого м'яса, чотирьом кілограмам риби, або двом з половиною кілограмам пряників. Недешево, але і не ціна оренди кімнати. Проте я вже бачу, що ціну треба знизити (зробити рубль, або трохи менше), оскільки і оповідання сприймається як належне до більш раннього часу, і загальна сума набігає доволі великою, навіть для студента-мажора.


Тут і справді вийшов величезний ляп із часовими рамками, особливо щодо асигнацій. При редактурі перетворю їх на білети. Дякую, що вказали.


Недопрацьовки виправлю, дякую, що вказали.


Так чотири ж було за двох Вкажу це явно в репліці.

Дуже дякую всім, кому історія сподобалась, і хто про це написав Ви справді мотивуєте її не закинути, а саме відшліфувати.

Моторошно!
Люблю такі історії, і все, що пов'язане із механізмами

Що-що, а атмосферності творові не бракує, бракує хіба що вичитки від росіянізмів, але це так, прискіпування. Читалося легко, не було бажання відкласти текст до кращих часів, герої також гарно прописані, окрім Діани, яку, як мені здається, автор обділив увагою. Мені не вистачило пояснення чого вона так закохалася у героя?
Але як би не було, твір хороший. Успіхів на конкурсі!

"Особисто мене турбує, що Україна XIX - XX століття (а якщо ширше: між часами Гетьманщини та добою визвольних змагань) чомусь не асоціюється ані з містами, ані з технічним прогресом доби "заліза і пари":

Вот власне да!!!) Чому це якщо Україна - то обов'язково "село і люди"? Мені дуже сподобалося саме цією атмосферністю, і тим, що у атмосферу міста віриш. І що нарешті це не лише "москалі і бідний селянський парубок у місті". Бо ж все одно були і всі інші сфери життя.
Насправді дуже класно. І закид що історія вторинна - я вас прошу, всі історії вторинні після Зоряних воєн і Шляху героя) Круто, що це українська історія на українському матеріалі. І хоча мені цей жанр не дуже цікавий - але на нашому матеріалі я би із захопленням почитала такий роман (правда, тоді довелося би щось додати унікального;)). Вобчім авторе, дякую що так дослухаєтеся до уточнень, бо у цьому жанрі, думаю, це таки принциповий момент, всі ті співвідношення винаходів і дат - але це перше, що мені хочеться прочитати у великій формі!