Обсуждение рассказа an025 Без крил

Вітаю. Люблю оповідання, що відповідають критеріям вартісної літератури. Але на скільки мені відомо на конкурсах не люблять історії з прямими відсилками на сьогодення та його проблемами. Особисто за мої подібні оповідання майже ніхто не голосує. Можливо проблема не у відсилках до реальності. Хто зна. Тим не менш саме це оповідання є гарною ілюстрацією того, якою має бути література швидкого реагування. Маю надію, що якщо її буде більше, ми переможемо у гібридній війні.
Єдине певна важкість читання заважає відвести історію в однозначний топ. Коли перечитаю решту, повернусь до тексту ще раз, можливо зміню свою думку.
Успіхів.

За ідею я би десятку поставила, але з реалізацією не все так добре. Якось трохи все..., ніби переказ того, що хотів сказати автор, місцями на синопсис скидається. Таке враження, що оповідання виграло би, якби його трохи розширити.

Дякую за коментарі. Писалося про те, що болить. І про те, якими є наш світ і наше життя. Ми ще погано знаємо про все, що живе поруч з нами і допомагає нам. Є надія, що, об'єднавшись, ми переможемо.
А щодо оповіді, то зміни хронотопу, перестрибування в описі подій і певна уривчатість цілком свідомі. Писати цілісну, розмірену оповідку про війну не виходить.

Дуже сподобалося оповідання, а "стрибки" в часі цьому навіть сприяли, допомагаючи сприймати історію.
Удачі на конкурсі!

Дуже сподобалося. Окрім самого сюжету, відзначу дуже влучний і чіткий символічний ряд: рідні брати, викрадення важливої речі - заради того, аби отримати виконання бажань на дурняк (що й бачимо у реалі), роздирання навпіл магічного одягу (сенс зрозумілий), глузування з особливостей Віли - прагнення будь-що принизити високе до побутового... навіть те, що фах Віли - вчителька, яка вчить і виховує дітей... і зрештою, оцей удар ножем у спину... і зшиття одягу, що відновлює здатність Віли знищувати ворогів... На мій погляд, саме символічний шар тут є головним, і він у кожній деталі вибудований досконало. З суто літературного боку це оповідання мені нагадує споруду у стилі конструктивізм: без прикрас і витребеньок, але все виважене, міцне і збалансоване. Та й витребеньки у такій темі, як на мене, недоречні... Дякую авторові за непересічний твір. Вважаю, що неодмінно треба писати про сьогодення навіть у фентазі. Аби читачі не забували, що відбувається довкола. Бо допоки панове літератори бавитимуться у "чисте мистецтво" - може статися так, що на нас усіх посуне таке, що не лишиться ані нашої мови, ані мистецтва, ані самих панів літераторів. Щиро бажаю авторові успіху у конкурсі . Аж з'явилася нетерплячка дізнатися, хто це є

От, не встигла я їз своїм дописом - тут все Сокрира вже й сказав за мене.
Мені оповідь дуже сподобалася, і я не згодна з тими, хто Бажаю удачі в конкурсі

Мабуть, не вистачило для найвищого балу, показу, чому саме Дмитро став покидьком, а не Ігор, адже брати росли в одних умовах, я так зрозумів, гралися в одні гри, а виросли зовсім різні.
Удачі на конкурсі!

Приємно, що сподобалося.
А щодо того, що брати виросли різні, хоч виховувались у різних умовах, то не бачу нічого дивного.
Люди взагалі різні...
Навіть близнюки часто дуже відрізняються за характером.
А в нашій країні чимало начебто рідних по крові людей опинилися по різні сторони лінії розмежування. І цілком свідомо.

Сім балів.

Оце й я про щось таке думаю
Не без того, щоб не хотілося приколупатися до чогось, але то таке, професійна деформація!
Гарна історія.

"чому саме Дмитро став покидьком, а не Ігор, адже брати росли в одних умовах, я так зрозумів, гралися в одні гри, а виросли зовсім різні."

Тю. А елементарне пояснення вас не влаштовує?) Двоє братів, граються, все ок; цікава білявка, а в лісі нудно... І вона обирає одного з братів. Що робити іншому? Ображатися!
Спочатку теж знак питання був щодо цього пункту - але як тільки виникло питання, одразу ж і відповідь прийшла. І дяка автору, що така поведінка брата теж більш ніж органічна - бо якраз "ображеність" і "наче-обділеність" дуже властиві...
А далі забагато буде відсилок до сьогодення, тому зупинюся. Але! Я не згодна з тим, що такі відсилки псують. Якщо вони використовуються лише як привід що називається "хайпанути" на всім відомій темі - так, сумнівний плюс. Але тут - більш ніж переконливо. І оцей останній рядочок... Йех. Як хороша література, коли нема хороших\поганих, і не все ідилістично натягнуто на мораль, що зручна автору.

Дякую величезне і дуже цікаво, хто автор, бо я би слідкувала далі за вашою творчістю.

Так отож... А якби вона обрала Дмитра, то що Ігор став би стріляти?..

Дякую всім за увагу до твору і такі приємні коментарі.
Прокрастинаторе, не зовсім зрозуміло, чому ГГ мала обрати Дмитра? Навіть за логікою подій: обрати того, хто в нечесний спосіб через приниження та образи намагається витребути здійснення бажань? Чи запитання було про щось інше?

Мав на увазі, що шановний коментатор Вера Карасьова, принаймні я так зрозумів, вважає, що Дмитро став покидьком, бо його не обрала героїня.
На мою думку, героїня не обрала Дмитра, бо якраз відчула, що він за людина.
Дякую, шановний авторе, що підтвердили моє враження від вашого оповідання!
Ще раз успіхів вам на нелегкій ниві творчості!