Вітаємо, пане Драконе! В один тур.

Пані Птице, дякую за інфу!

Чисто, щоби потеревеніти. Почала читати оповідання, як і кожна лінива істота - від найкоротшого. І поки що статистика моїх спостережень показує, що притч та казок серед них трохи більше, аніж власне фентезі. Я, власне, проти цього нічого не маю, але ось вам питання філософічне для дискусії, щоби оживити движуху:
А чим, саме, на вашу думку, фентезі відрізняється від одного зі своїх попередників - казки?

*з вумним видом прикривається дипломом історика*
Казка - це частина міфу, якщо говорити суто про чарівну казку. Нижча форма міфу, такий собі побутовий міф. Якщо вищі міфи описують світ, то казка описує місце людини у цьому світі. А фентезі - це всього один з методів описати місце людини у світі тоді, коли ми говоримо вже про літературу, а не усну народну творчість.
*тікає*

Не тікайте! Куди ж ви
Я саме за формальною літературною ознакою їх відрізняю. Напирклад, у казці багато дій подається саме переказом, а не прямим описом того, що відбувається, у казці є мораль, підсумковий висновок... Фентезі, як більш складний, сучасніший жанр, обходиться без цього.

Далеко не завжди у казці є мораль. Хоча перемога добра над злом у казці таки є завжди... (згадала одну африанську казку, де вождь-захисник племені втомився від заздрощів та підлот і дозволив заздрісникам себе вбити. Замислилася)

А що тут думати - кровищею і сексом, однозначно .

Тоді "1001 ніч" - це фентезі?))

Нє, там червоної, гарячої, солоної, рясної кровищі малувато буде. Про секс узагалі лише цнотливі натяки. Кепські маркери, словом. Інша річ - українське фентезі. Щиро сумую за тим твором, який не пройшов премодерацію - ось де, мабуть, автор дав волю фентезійній фантазії!

Перше ніж говорити "за фентезі", слід би було згадати, звідки саме випливає фентезі, як позиціонується у часи, коли ще й фентезі як фентезі не чутно.
А маємо приблизно наступне: роман-фантазія Андре Ліхтенбергера "Центаври", повість-феєрія Гріна "Червоні вітрила", химерні повісті Валерія Шевчука... Так чи інакше, всі терміни вказують на домінанту невтримної, розкутої вигадки, яка насправді, на повну силу слугує стежкою для тих, хто "прагне дивного" (с).
Загальне місце ж тут у тому, що Сапковський з посиланням на Лема твердив, що фентезі - і є казка, позбавлена оптимізму детермінованої долі через стохастику випадковостей. Передбачаю резонні спростування, оскільки з даного визначення неминуче випливає, що "Зоряні війни" і "Гаррі Поттер", "Володар перснів" та "Хроніки Шаннари" і ще неохопна купа подеколи справді видатних книг - фентезі, попри те, що вони фентезі, не є. Лем, як і належить кожному, вродженому на теренах нашої вітчизни, хитрован, але і цинік. Його визначення відтинає повісті-казки, чия облігатна стигма - хеппі-енд, від фентезі (альзо новн ПЛіО, Земномор’я, Хроніки Чорного Загону і так далі, і таке инче...), котре вважає читача достатньо едалтовим, зрілим, та психічно стійким для цілого намиста болісних і прикрих відкриттів реальності: старіння, болю, хвороб і смерті.
Фентезі, цитую далі Сапковського, є гра з ненульовою сумою, якщо за нульову вважати "всі добрі люди оклигали і відмудохали всіх злих". Фентезі болить, і хто читав, приміром, Дяченків, погодиться; фентезі кревно ображає читача, і тут уже можна пригадати деякі твори Олді; фентезі віддирає бинти віри у казино, сердобольного царя і царствіє небесне, і тут рвуться у бій Мартін, Кінг і той-таки Сапковський.
І то я ще не перейшов до темних фентезі, у котрих або висновується глибока зневіра у людях на кшталт хорорної, або ж тішаться інстинкти збочені і неситі, або ж прокльовується безсмертний чорносотенний правий радикалізм "робіть добро зі зла, /фарбуйте сорочки у коричневе/ бо більше його нема з чого зробити /золоті зуби окремо, волосся окремо/"...

*Роздивляється диплом філолога... ні, не витримає. Ховає в шафу й дістає диплом будівельника. Зважує на руці - гарна річ, устигну добігти до канадського кордону".

Отже. Міф допомагає зрозуміти, що таке казка. А казка допомагає зрозуміти, що є фентезі.
Спочатку був міф. А краще сказати - міфологічний світогляд, коли не треба вірити в чудо. Його нема. Боги вважаються реальними, живими. Вони тут, у цьому світі. З ними можна сперечатися, просити, проклинати, навіть можна вбити (згадайте історію Локи і Бальдра).
Віддзеркаленням цього світогляду стали міфи, які ми зараз сприймаємо як літературну вигадку.

Далі. Людство стало "дорослим" і зрозуміло, що на Олімпі немає Зевса, а в Асгарді - Одіна. І Асгарда теж немає. Все надприродне стало сприйматися як проява іншого світу. А що таке іншій світ? Це потойбіччя, край мертвих, предків. Межа - річка Смородина, а на ній Калиновий Міст. Якщо прочиняються двері до того світу - це чудо, тимчасове явище. Казка - саме про те, як ті двері відчиняються на початку історії і зачиняються в фіналі.
Можна сказати, що казка - це спогад про міф. Є реальне життя - і є те, що в нього вторгається. Завданням героя є ретельно зачинити двері на той бік.

Фентезі - вигаданий світ, де магія є невід'ємною частиною життя.

Шановні учасники, хочу застерегти вас від своїх помилок - не читайте коментарі до того, як прочитати сам текст, бо повсюди купа спойлерів!

А я люблю спойлери!

Щось трошки лінькуватий виходить конкурс, коментарів обмаль.
Що заважає, що не так?
Начебто багато цікавих оповідань, є про що потеревенити. Але...

Мені сподобався цей конкурс. Стільки нових цікавих авторів. Із задоволенням читатиму вас на нових конкурсах