Обсуждение рассказа an006 Ковальцюватий кордон кохання

Мальовнича, гарна, добра історія. У творі використана класична казкова композиція, і вона вдало збалансована. Вправні діалоги. Загалом все доволі гармонійно і приємно – окрім мови. Дуже впадає у вічі, що це гугл-переклад з російської, до того ж погано редагований. Русизмів, невірного вживання слів і відвертих помилок величезна кількість. Як «story» твір доволі міцний, але потребує радикального технічного редагування.

6. Помилки перекладу
Що ок: Ідея - не нова, але цікаво заново розіграна.
Що не ок: мова. Чомусь я до цього надто чутлива. Те, що це не дуже зграбний переклад відчувається дуже сильно. Для твору такого об'єму забагато помилок, оповіданню явно не вистачає вичитки і правки (що там, у центрі живого тіні, вже знали, і хмуре передчуття насувається жаху, істотою відвертим та балакучою, маслакувату палець вказав, Безцінне вона). Не дуже доречне використання слова «звікувати» в контексті дороги (звікують зазвичай життя). Діалоги... Діалоги незграбні, сумні і часом не дуже до місця. Взагалі, вся оповідь - це описи і діалоги, і за цим десь загубилася динаміка. Другорядні персонажі прописані, а от головна героїня Леся вийшла картонна. Все, що я про неї дізналася - що вона боїться і жити не може без Тарасика, але від цього вона не стала цікавою.

Вибачте

Ой, забула: Гугль не знає, що таке Ковальцюватий, а я ж тепер всидіти не можу, хочу дізнатись, що воно таке...

Ковальцюватий - це потрощений, надбитий з краю.

Вітаю, Авторе! Добра і трохи наївна казка. На жаль, більше наївна. Забагато зайвого, зокрема описів, пояснень, діалогів, що жодним чином не рухають сюжет. Іноді створюється враження, що Автор не дуже високої думки про розумові здібності читача, бо пояснює одне й те саме чимало разів. Якби скоротити текст хоч на третину, то стало б краще. І особисто мені не вистачило динаміки й неочікуваних сюжетних ходів. Чекала до останнього, що вистрелить якась "рушниця", бо їх рясно розкидано упродовж оповіді. Про мову зрозуміло, і не лише в росіянізмах проблема. Утім, післясмак приємний. Успіху на конкурсі!

Теж непогана зав'язка!

Казкова історія, але не вистачає їй, згідно законів жанру, оповідки про важкий, із небезпечними пригодами, зворотній шлях. Бо вийшло: прийшла, провели, опікали, дали все, що хоче, реальної небезпеки навіть і не було. Просто у нужну мить треба було мозок включити, згадати про подарунки і не погодитися на невигідну пропозицію...

Мені до останніх двох абзаців подобалося так, що думала "найкраще". А потім "бац" - і з'являються ті самі орли, що рятують Фродо. Такоє:/