Обсуждение рассказа ao022 ВІРНИЙ СИН…

Справді зачепило. Оповідання не переповнене надмірними науковими виразами і при цьому відповідає жанру фантастики. Сюжет+ . Тішить, що тема добра і милосердя, альтруїзму все ще актуальна.

Анна Мун, дякую за відгук Справді, щиро рада, що вам сподобалось.

Вітаю, авторе.
Ну, як казав Станіславський,- "Не вірю!".
Для таких місій іншопланетяни готували б зовсім інші екіпажі. Якщо їм насправді начхати на заселеність планет, то на фіга цей цирк з клятвами і т.д?
Добре, звичайно, що лихо нас оминуло, та космос жорстокий - не дуже віриться в ідеї гуманізму.
Незважаючи ні на що, бажаю успіху на конкурсі і натхнення у творчості!

Дуже хороше оповідання! Читалося приємно та з цікавістю, як розгортатимуться події. Хепі енд з відкритим фіналом це завжди виграшний варіант. Я щаслива, що Ікаг пожалів нашу планету. Дякую автору за порятунок та бажаю удачі!

Як на земляна, то дуже складно виходить: правителі чужопланетян дурять посланців свого народу, а потім за допомогою роботів примушують їх коритися жорстокій правді. Чи не простіше набрати два десятки фанатиків (або підготувати їх відповідним чином), які вважатимуть за найвищу доблесть очищувати Всесвіт від інших форм життя?
Але я тільки землянин, а у чужопланетян напевно інша, діаметрально протилежна, логіка... Еге ж?

Мені не вистачило розкриття головного персонажа, через це, фінальне рішення виглядає неприроднім.
Ні, я розумію, всі ці заповіді "не убій", воно звичайно добре. Але якщо майже вся планета закриває на це очі, то чому саме Ікаг має ризикувати долею свого народу (адже не факт що вони знайдуть іншу планету з необхідною речовиною) і рятувати невідомий світ. Та й своє життя він так легко поставив на терези.

Але в цілому атмосфера сподобалась. Сподіваюсь Ікаг знайшов потрібну планету і врятував анірців.

Я тут подумав: можливо у того Ікага просто психічний розлад (тривала подорож так діє, чи вірус якийсь невідомий на інших планетах підчепив, або отруївся несвіжою їжею)? Це вмогло би пояснити його аномальну (зрадницьку по відношенні до власного народу) поведінку й суїцидальний настрій. Добре хоч в останню мить опамятався та не вгробив сонних товаришів заодно з собою...

Схоже на те. Адже думки "бахнути" кораблем об Місяць були. Пощастило з недолугим роботом-помічником.

А мені ще й здається, що той робот-помічник був бракований: так легко дав себе перехитрити та знищити, наче у піддавки грався. Будь там справний і потужний термінатор - дулі дві Ікаг його б так просто вимкнув й здихався...

О, класс, дочекалась відгуків
Дякую, що прочитали. Рада, що є такі, кому сподобалось.

Спробую трохи пояснити логіку (раз не вийшло вдало прописати в оповіданні, буду значить тут):

1) чому влада Аніру приховувала від своїх шукачів справжні мотиви - ідеологія така, ми білі і пухнасті, і всі хто має совість сплять собі спокійно на рідній планеті і чекають на повернення своїх шукачів-дослідників як героїв. І немає ніяких бунтів біо-захисників живого (чи як їх там), всі щасливі і діло зроблене. Тільки купка "героїв" мовчатиме, бо хто ж захоче стати анти-героєм, та ще й треба мати сильну волю, аби піти проти системи. А на випадок збою (як з Ікагом) є робот;

2) "розлад" Ікага - от такий він щирий, молодий, увесь його світогляд щойно розбився... Але добра натура, розум зрештою, беруть гору над почуттями і всім ким він зміг пожертвувати - це робот та він сам. Чи встигне він знайти підходящу планету? Лишається вірити, що так.
3) робот - так, треба було щось потужніше вигадати, єдине що - не викинь його Ікаг вчасно у капсулу - він би увімкнувся після аварійного виключення. Згодна, Ікаг легенько відбувся;

4) два десятки фанатиків - набрати таких, мабуть було б простіше. Поки їх би шукали, пішов би розголос. Фанатики мали б ще й бути фахівцями в космосі та геології...

5) варто розкрити Ікага більше - згодна, недопрацьовано.
Може, що забула?)) пишіть, поговоримо.

Ще раз дякую за відгуки, за підтримку музи (всім, кому сподобалось) та за мотивацію продумувати краще (всім, хто покритикував).

Добре, а далі побачемо.

Дякую! Удачі вам на конкурсі!)))

Неа. Так не пойдёт. Мы можем сколько угодно благодарить Икага за то, что он не высосал Землю, но я лично не понимаю его мотивации. Он же, блин, зомби. Который, пробудившись от анабиоза, первым делом повторяет клятву. Именно так я его и восприняла. Я не вижу живого инопланетянина — мне сразу же представляются казармы-кирзовыесапоги, вот это всё.
И переход от неимоверно патриотического настроения до всеспасительного показался искусственным и весьма неубедительным.
Идея хорошая и правильная. Она давным-давно сформулирована двумя словами: не убий. Но реализация слабенькая. Не верю, что подобные Икагу не проходят сотни тестов, не верю, что просто так можно отключить робота... Но самое главное — не верю, что Икаг вдруг пожалел красивую планету. Потому что практически ничего о нём не знаю. Я лично хочу верить в добрых инопланетян. И в то, что мы тоже когда-нибудь станем добрыми. Перед тем как отправиться к звёздам. Но я категорически отказываюсь верить в наивных. Вот он не знал-не знал, как добывают ферренум, а тут вдруг узнал и перевоспитался. Да ладно.
Нужны мотивы. И развитие героя. А тут, не успели познакомиться, как уже бац! И всё хорошо. Так не бывает. Даже в фантастике.
Хотя... я могла бы написать такой рассказ. Когда-то. Лет десять назад. Правда, тогда я написала совсем другой: миниатюрку, в которой чувак угондошил всё человечество. Так что, неизвестно ещё, что лучше — лютая мизантропия или надежда на наивных инопланетян.

Было бы очень интересно почитать про этого мизантропа. Я серьезно. Закиньте ссылочку, будьте добры.
Да и автору этого рассказа, возможно, будет полезно.