Обсуждение рассказа ao005 ТАКІ ПРАВИЛА…

Такий бадьорий початок, а наприкінці пшик. Шкода, можна було краще закрутити.
Успіху на конкурсі!

Як початок чогось - цілком пристойно.
Удачі на конкурсі! (такі правила...)

Такс, шановний автор, ну як же так?))))
Класний стиль, чудово написано. Але, мені особисто не вистачило деяких речей, зараз спробую описати:
1) на початку є певний саспенс, якась таємнича катастрофа, як і чому врятувався лише Гордій, хто його в ту шлюпку запхав... і все, відповідей нема, а я весь час шукала в тексті натяки;
2) крім катастрофи, геть у всьому іншому Гордієві просто пощастило (навіть із тими шахами...), все як квест, який герой-молодчинка пройшов;
3) постійно чекала якогось напруженого моменту, перешкоди хоча б, щоб якісь двері не відкрилисч чи за ними щось виявилося не те, на що Гордій очікував, вже думала і про підступність Давида... а ні, все виявилося ок.

Авторе, мені ваше оповідання реально сподобалось! Просто пишу, як читач, що мене зачепило. З іншого боку, якщо так зачепило - то твір класний! Удачі

Хай може б вже той Гордій вибрав Го, бо колись у військовій академії грав з якимось японцем, та зрештою програв комп'ютеру.
А потім на станції би сталася аварійна ситуація і Гордій з гордістю її допоміг вирішити, показуючи здатність мислити логічно і приймати рішення блискавично, не вагаючись.
Чи я не знаю що, бо якось зовсім все легко виходить.

А так, цікаво було читати. Бажаю успіхів!

Гарна оповідка про сутність бюрократії Ідея цікава, а от до виконання деякі зауваження - трохи забракло несподіванок у сюжеті. Але це моє особисте враження, тож, певно, не варто зважати. Хтось, може, сприйме це інакше. Авторові успіху!

Бюрократичні зволікання маяка анітрошечки не дратували, навіть співчуття викликали. А ось загальне враження від оповідання можна описати промовою Чебурашки: "Мы строили, строили и, наконец-то построили."