Не, нуачо? Ведьм на конкурсе навалом, они оргии любят. По слухам. Мы их позовем, а сами будем дебоширить и в блокнотик записывать нужные для рассказов позы. Все равно они потом всех кастрируют. Или испепелят. Делов-то.

А вот интересно, как оно получается? На прошлом конкурсе трендом были сказки.
Теперь ведьмы. Шо за коллективное бессознательное тут рулит?

am017 "Річку перескочити"

Начало такое фентезийно-сказочное, настраивает на былинный лад. А оказывается – ностальгия. Но это «лирическое отступление» не выглядит чужеродным в тексте. Наоборот, маловато его. Слишком резким кажется переход к марсианской пустыне. Ну, если только не спецом так сделано. И хорошо, что в финале речкой опять же закольцовано.
Еще бы неплохо использовать те же названия на Марсе. Тури, Закутні, Сандалі. Тризни, Дзябури, Буркоти.
Рассказ удерживает внимание, читается на одном дыхании. Хотя я не особая любительница космоса и других планет. По мне лучше бы, если б все это происходило не в пустыне на Марсе, а где-нибудь на Земле. Ну вот Змей – раз он на Марсе, у меня и вопросов не возникает, почему он Змей. Чужая ж планета, все может быть. Больше того, я в финале даже удивилась, что Змей превратился в рептилию. То есть в рептилоида, так ведь? Мне почему-то казалось, что он и выглядить должен не как человек, а соответствовать имени.
Вообще в этих превращениях мне не хватило некой точки опоры, константы. Это ведь то, про что я люблю часто напоминать – прием «остраннения», когда на привычное смотришь под другим углом. Потому что, когда человек превращается в кошку, рептилию, барса, он по сути все равно остается человеком. Поэтому ищешь, в чем ему можно сопереживать. Вот если бы ГГ единственный оказался среди них существом, не способным трансформироваться, преображаться… То есть не всемогущим феликсом икс, а существом в чем-то слабым, уязвимым. В этом случае мне бы хотелось ему больше сопереживать.
Где-то так.
Почему бы не сделать хороший рассказ еще лучше? Хотя, может, это мои такие забаганки.

Бажаю удачі шановному синьому коту, якщо це він, як усі вважають (і я з цим згодна).

Раз такий веселий текст, то й «навіяло» буде трохи бешкетним

А оно не только тут рулит. Вы на наши выборы гляньте.
Коллективное? Куда уж больше!
Бессознательное? Можете не отвечать

Але нам своє робить. Тримаймося. Шануймося.

Азимут гуляє!!!
Дякую за рецку! Так, дуже слушно.
І за "навіяло" дякую, бо від Юлеса поки дочекаєшся

Після мухоморів рецка іншою і бути не могла!

am024 "Король Ящірка"

Трохи дивне враження залишає це оповідання. Спробую розібратися, чому так. Ідея – в наявності, непогано написане. Проте при цьому бракує ладу в композиції. А саме – відсутній логічний зв’язок між подіями.
Хто ж у цьому винен? Звісно, що не автор, а головгер. Тому ми просто зараз його й спитаємо.

1.
- Отже, шановний пане Головгере, чи маєте ви якийсь скарб?
- Авжеж, маю кишеньковий ніж, який додає впевненості у власних силах.
Насправді, в нього не ніж, а мультитул, але це не суттєво. Це дійсно скарб, який підіймає героя на сходинку вище стосовно інших.

2.
- Сподіваюсь, це питання вас не образить. Що ви вважаєте своїм головним недоліком?
- Є два вороги. Фізична хвороба – алергія, і нездатність протистояти насмішкам і знущанням. Але є ніж – рятівник, який захищає від обох «монстрів».
Нема питань!

3.
- Що ви зробили, аби подолати цих ворогів? Відкрийте, будь ласка, вашу тайну.
- Я зустрів незнайомця з великим собакою. І не злякався собаки. Незнайомець подарував мені ножа.
Що ж, казка, але все логічно. Він пройшов випробування і отримав нагороду.

4.
- Зараз буде найсерйозніше питання. Добре подумайте, перш ніж відповідати. Що ви вважаєте своєю головною метою в цьому оповіданні?
- Я намагаюся спиняти тих чудовиськ, що настирливо прориваються з минулого. Вони прагнуть повернути собі владу, і часто їм вдається заволодіти думками людей. Тоді ці люди нагадують вам, яким солодким було морозиво в дитинстві і обіцяють зробити знову так, як було колись.
Так, це дуже гідна мета. Але! Коли ми дізнаємося про це? Наприкінці оповідання, буквально в останніх абзацах. Нам відомо лише те, що ГГ хоче зустрітися зі своєю коханою, аби разом піти в кіно.

Отже, що саме робить ГГ задля досягнення мети? Нічого. Навіть ножик він не сам загубив, його дівчина дістала з кишені джинсів, завдяки чому ГГ опинився беззахисним.
Та взагалі чи була в нього та мета? Він жив комфортно, під захистом ножа, і ні до чого не прагнув. Йому ніхто ні в чому не заважав. Тому – жодного вчинку головгера. Ніж подарували – випадково, відібрали – теж випадково. Зустрів переодягнених (чи справжніх?) НКВСників – теж випадково, раптово. Опинився біля собору – випадково. Аж тут ГГ згадує, що в дитинстві бачив мозаїкові картини на фасаді. І далі – галопом по Європах – він опиняється на кам’яному схилі стени, потрапляє на фреску, знайомиться з загадковими Ящірками, розуміє, що він здатний не лише перебувати в новому вигляді, а ще й керувати багатьма подіями в нашому, реальному світі. Захищати цей світ від тих монстрів, які на початку оповідання були відомі йому як «Охмадит», а в фіналі перетворились на чекістів. І кульмінація – стає королем Ящірок. П’ять абзаців.
Що я хочу сказати? Що крім цих останніх абзаців має бути поступовий розвиток подій. Повноцінний сюжет. Якого зараз майже немає.
Ось такі справи.
Удачі на конкурсі!

ЗІ. Покажіть мені, будь ласка, ту будівлю з ящірками. Я гуглом увесь собор обійшла, а того фасаду не побачила. А мені ж цікаво!

Мені також хотілося б далебі побачити тих ящірок! Авторе, допоможіть, будь-ласка! Скиньте фотку чи посилання... Або малюнок! І не забудьте подякувати Пташці за такий розлогий розбір оповідання!

Над брамою собору є мозаїчні панно. Не дуже схожі, щоправда, але щось таке рослинне спостерігається. Тільки щоб дістатися огорожі з фасаду протилежного будинку, треба перестрибнути вулицю. А це вже фантастика.

Знайшла?

Дуже дякую за розбір! Взагалі-то ідея була в тому, що призначення знайде тебе, якби ти не намагався його уникнути. Навіть такий недогерой, який лише користується подарунком долі, все одно зрозуміє, хто він і зробить те, що має зробити. Мабуть, варто було більш детально це описати...

http://www.shukach.com/sites/default/files/imagecache/node-gallery-display/post_images/141/p1040134_novyy_razmer-37893.jpg

І вам дякую за ящірок! Ще пишуть, що автором майоліки може бути Врубель.
Але це не ящірка, це справжнісінький дракон! Добре, що спить.

Хай і тут чатують

Так!

https://img4.tourbina.ru/photos.4/3/7/2/9/1/1419273/big.photo.jpg

Авторство приписують художнику Врубелю, але це не точно. Мистецтвознавці досі сперечаються)