Обсуждение рассказа al021 НОВИЙ КРАЙ ОЙКУМЕНИ

Не можу сказати, що сюжет новий, але і його можна було б краще обіграти. Більше інтриги не завадило б. Відео з поясненнями на кінець, чорні зловісні хмари на середину. Обов'язково мав бути епізод з розвідкою і страшними апокаліптичними картинами.
І лише після побачених жахів мали постати питання моралі, які треба залишити відкритими, бо "заборонити армії" - це смішно.
Успіхів на конкурсі.

Спасибі за коментар, не буду наполягати що дане оповідання шедевральний шедевр. Але щодо зауваги - про заборону армії. Як на мене логічно, що екіпаж корабля не є фахівцем в моделюванні суспільних відносин і не повинен мати жодних серйозних ідей щодо того, як уникнути самознищення людства в майбутньому. Тому ідея заборони армій, це ідея дилетанстького екіпажу згенерована дилетантом автором, який теж не знає як того самознищення уникнути. Але ж певна логіка є - якщо не буде зброї масового знищення то не буде і масового знищення.
Так що не судіть строго мій екіпаж, вони всього лиш прості затуркані космонавти)
Навзаєм успіхів на конкурсі!

Головна і єдина інтрига оповідання – що трапилося з Землею. І як поводитимуться герої. Відповідь на перше питання практично відсутня – буквально все сховано за хмарами. Тобто немає розвитку сюжету, немає суттєвих змін долі персонажів. Вирішили летіти – добре, летимо! Незважаючи на те, що за тими хмарами, цілком можливо, ядерна зима. Стадіон так стадіон, як то зараз кажуть.
Сюжет робить лише одне коліно, а повинен робити щонайменше два. Перша несподіванка – повернення до Землі, а друга… Ось її взагалі немає. Виходить, що головна проблема оповідання – статичність. Ситуація не має розвитку.
Ідея «Нової Ойкумени» цікава, хоч і не нова, але цього разу підгуляла реалізація.
Сподіваюся, що все це можна виправити.
Щасти!

Мені сподобалося що вся дія розгортається за допомогою діалогів, це виглядає живо і динамічно. Немає довгих абзаців з поясненнями, все вплетено в розмову. Але в такому випадку, можливо б згодився прийом розрізнення тону, особливостей мови співрозмовників, бо спочатку ще намагаєшся слідкувати хто де і що говорить, а потім якось втрачаєш нитку і вже в принципі байдуже хто і які слова вимовляє, бо персонажі не дуже прописані. Ми не знаємо майже нічого ні про їх характери ні про їх світогляд. Враховуючи це, важко і симпатизувати/не симпатизувати комусь, а це охолоджує інтерес читача.
Можна ввести якісь цікаві слова, притаманні певним героям (e.g."Каналія" в Селінджера), якусь особливість, щоб їх принаймні деколи можна було розрізняти, не вказуючи що це сказав командир, це штурман і т.д. Можливо якусь банальну хрипоту в голосі, слово паразит, заїкання. Це допоможе уникнути повторів, які особливо видно в короткому оповіданні. Також можна підключити мову тіла і в словах автора це теж використовувати як розрізнення співрозмовників (e.g. в когось після гібернації печуть очі і він їх постійно тре, хтось заламує руки від нервів, хтось хруськає пальцями, і т.д).
З технічного: в першому абзаці спіткнулася об перехід від першої особи до третьої (там де звисали руки і ноги), є трошки повторів, кілька пунктуаційних похибок при діалогах (але то дрібнота, редактори поправлять )

Удачі переселенцям Ойкумени

хороша ідея, мені сподобалось. питання лиш у тому...якось надто спокійно герої реагують на таку масштабну катастрофу. звісно, ми це спишемо на наслідки гібернації, але...люди 5 гривень часом загублять, то більше бідкаються, а тут - Земля)
успіхів!!)))

Щойно почало щось відбуватися - і фінал.
Мені трохи не вистачило сюжету, характеристик персонажів.
І не дуже зрозуміло - чого було стільки століть літати невідомо де, якщо простіше задати кораблю курс недалеко від Сонячної системи?
Завданням же було просто перечекати, щоб відновити Землю як світ людей.
Чи ідея якась інша?
Але це все можна додати. Успіхів на конкурсі!

Вітаю, Авторе!
Цікава ідея, а от реалізація непереконлива. Не чіпляє.
Але про це вже дуже докладно розповіли попередні доповідачі.
І що, через тисячу років все ще буде ходити вислів "я вангую"? Ванга форева!
Дякую, що нагадали моє післягібернаційне блювотиння в "Магеллані" на попередньому конкурсі ("Гра на все життя")
І навіяли
Успіхів!

Шановний колего,
мені сподобався ваш головний герой. У кожному колективі є отакі легкі і незлі люди. І діалоги у вас теж гарні.
Якби я дуже вже хотів до чогось вчепитися, то може побажав би вам, як тут вже говорилося, продовжити сюжет -- до поверхні планети.
Але це -- на ваш розсуд.
А загалом усе доволі компактно і читається легко.
Хай вам щастить)

Нормально. Хороший рассказ. Конечно, на форуме есть знатоки, которые не только скажут, что всё уже украдено до нас, но и укажут в точности, где и когда. Но мне идея показалась незаезженной, свежей, и подана неплохо. Удачи на конкурсе.

Доброго вечора, авторе!
Гарна ідея, сподобалося. Трохи не вистачило емоційності оповіданню, адже йдеться про трагедію людства. Дуже сумно, що люди таки знищать себе. Добре, що залишили хоч шанс на відродження цивілізації. Але що переселенці не повторять помилок своїх предків, мало віриться.
Удачі на конкурсі!

Дякую усім за коментарі!
Щодо вангування - я бачив, що то слово кривувати. В цивілізованому світі про ту Вангу мабуть і не чули. Але на момент написання - не зміг оперативно дібрати синонім. Якщо дійде колись до нового редагування, то замість "вангую" буде "нострадамлю".
Щодо хиби сюжету, то і сам бачив, що не вистачає другого сюжетного повороту. І на час написання не було ідей як цей поворот зробити, щоб не влазити в нескінченні джунглі. Наприклад: якщо б висадити героїв на Землю, довелося б описувати всю печальку, ладнати версії хто перший натиснув кнопку, ладнати версії як це все буде відбудовуватися. Зараз же ідея другого лаконічного сюжетного повороту з'явилася. І якщо, знову ж таки, дійдуть руки до другої редакції то цей шмат додасться. Спойлерю: буде боляче і сумно.
Ще раз усім дякую за коментарі. Думав, що вони будуть більш жорсткими) Усім удачі на конкурсі!

Дякую за оповідання, Авторе!
Успіху на конкурсі!