Обсуждение рассказа ak032 Політ до Авалону

Сподобалось. Гарненьке оповідання!
Особливо Галинка (най автор вибачає за перекручування імен) вдалась добре, наче жива.
А фінал взагалі супер! Зачипило!
Удачі на конкурсі! Вболіватиму!

Неочікуване закінчення, мені сподобалося

Предпоследний абзац все портит! Не показывай, а рассказывай! А еще лучше намекни! А вы все в лоб... А так понравилось.

Спасибі!!)))



Дякую!)



Погоджуюсь, трошки кінець не довів. Будемо виправлятись)))

Вітаю, авторе!

Дякую за цікаве оповідання, яке до речі приписують мені
Тому навіть не знаю: сварити чи хвалити

Як я вже писала в угадайці, якщо моє, то за нього не соромно.

Хороші персонажі, добрий стиль, підлітки вийшли досить переконливі. (автор розуміється на психології підлітків?)
Трохи безнадійний фінал, хоча я сподіваюся, що коли вони усеж подорослішають, то компьтеру дістане мудрості, щоб поділитися з людьми реальним станом справ - а ми люди вже такі, із будь-якої халепи виплутаємось.
Успіху на конкурсі

Почти до самого конца было ощущение что это часть чего-то большего и было совершенно не ясно что же автор успеет сделать на таком малом остающемся объеме. Концовка удивила, по-хорошему. Но и разочаровала - безнадежно как-то...
Но, конечно, имеет право не жизнь.

Дякую!) зрештою, можна ж подякувати і собі?))

Спасибі за відгук!) Як на мене, іноді треба трошки безнадії, аби надії було з чого вирости))

Сюжет тримає в напрузі, впродовж усього оповідання зберігається інтерес до героїв, до їхнього майбутнього. Добре виписані характери, зримі. Прімо більше схожий на людину, ніж на робота, це теж сподобалося.
Зовсім не сподобався фінал. Сумний, безпощадний і безпорадний. Чому так? Невже немає варіантів порятунку? Якщо на Землі зробили такий корабель, він для чогось був потрібний. А ще й вигадали гібернацію. Значіть, є десь планети, що можуть стати новим домом цим дітям.
Ви ж сами пишете - " Більше трьох тисяч років тому, коли переважна частина планет із сусідніх систем були колонізованими, люди вирішили відправитись до більш далеких частин космосу".
Чи це теж брехня робота і не було колонізованих планет?
Але нащо тоді це навчання, пробудження? В такому випадку найгуманніше було б занурити екіпаж у гіперсон на все життя. Проте хочеться чогось кращого.
Щасти!

Дякую за відгук!
Якби вони розуміли, що Земля давно знищена в ході жахливої війни. Якби знали, що їхні тіла розщеплені на атоми, а все навколо – лиш ілюзія, створена для їхньої свідомості. Прімо – невеличкий супутник.його потужності вистачає лиш для того, аби одночасно обслуговувати двох користувачів, в той час як усі інші повинні перебувати у віртуальному стазисі

Вибачте, коли трохи незрозуміло)Напевно, можна було б додати 1-2 речення, аби ліпше прояснити ситуацію, візьму на замітку.
А те, чому Прімо обрав для них саме такий варіант життя - хтозна. Може, так закладено програмою, а, може, він думав, що так воно краще - зрештою, усе його існування теж віртуальне

Це я бачила. Але насамперед усі варіанти життя для героїв обирає автор, тож хотілося б, щоб і для надії на краще лишилося місце

От вони і живуть в міру тієї надії, що їм може дати світ. Світу ж бо самого уже немає, принаймні, для них. А так як процесора невеличкого компьютера, який невідомо для чого (може, щоб хоч трохи відстрочити повне винищення людства) завантажив у свою пам"ять свідомості кількох людей, вистачає лиш для підтримки 2 віртуальних користувачів, він і створив певний світ. Світ, котрий підтримує одночасне існування 2 персонажів, разом з тим, створюючи видимість того, що вони не самі, що вони мають ціль, що їхнє життя не є марним))

Зрештою, в книгах іноді треба забирати можливість хепі-енду, щоб залишити його для життя

Написано шикарно. Форма, стиль, почуття. Якби не песимістичне закінчення. Все враження псує.
Успіхів у фіналі!

Дякую за відгук!
Зрештою, герої свій світ не вибирали - вони вже змінити його не можуть. А от у нас іще є шанс на хепі-енд