Обсуждение рассказа ag013 Плата за життя

Приветики автор!)
За солнце, что танцует как голова девушки - пропускаю вас во второй тур! Гип-гип мне и ура!

відчинити пере ним парадні двері
Одного "д" не хватает.

Ця запалило всередині нього пекучий вогник.
Местоимение "це" или собственное имя "Ця"? И почему ср. р.?

відірвавшись од справ

Бо мусіли страждати.

Весьма занимательно. Было бы интересно почитать на родном для автора языке.

Цікава монетка.
Втім, потрібні уточнення.
Яке саме життя втрачає людина? Оті страшні, інколи маразматичні, бездумні, але все одно мабуть болючі передсмертні хвилини, години, дні, роки...? Чи вона миттю зістарюється на проданий час?
Бо перший варіант – вкрай важко назвати втратою... Навіть коли ми бачимо, що такі люди чіпляються за життя – важко повірити, що воно їм і справді все ще подобається...
Другий варіант – цікавий спосіб: як уникнути агонії, та ще й не бомжувати на смітнику, хоч би як склалось життя.
Оповідання не дає відповіді, який саме механізм продажу особистого часу задіяний. І, відтак, воно втрачає увагу, поки читач оцінює втрати і вигоди!
Намагаюсь зосередитись на зовсім, наразі, нецікавому і читаю далі...

Кожна згадка про монету просто вириває з тексту...
І чи платні запити до неї? Він міг, замість розслідування, сісти і задовбувати її питаннями, дізнаючись ціну й значимість кожного?

Мене не полишало відчуття, що Ви профукали як і саму
ідею монетки (не розкрита), так і решту оповідання (блідне в її тіні).

Оповідання ожило лише разом зі смертю слова-Сонця.

Але дивна метафізика, відкрите завершення і незакрита тема монети – так і зоставили його у якомусь болісному, нездоровому стані. Як у тих дітей, що в ямі...

Влада Р. , дякую за коментар. Так, там "це". Це рідна для автора мова, і від того, що вам так не здалося, автору сумно.

Вітаю, Володимире.

Перший варіант. Але справа в тому, що ти не знаєш і знати не можеш, які хвилини чи дні ти втрачаєш. Попросту вмираєш раніше, ніж мав вмерти на той час, який пожертвував. Світ під тебе підлаштовується, доля переписується. Треба було це прояснити.

Не платні. Він і дізнався ціну запитання про те, що було вкрадено. За це мав заплатити двадцять років, з чого випливало, що вкрадено щось дуже цінне. А хто і для чого вкрав - дізнатись це, про що він і подумав, було б значно дорожче. З простого сидіння і задовбування монетки нічого не матимеш, якщо не будеш готовий заплатити.

Жаль, що не зміг довести його до ладу
Удачі.

Прошу прощения. Ради Бога, извините.
Не хотела вас смутить или обидеть. Просто некоторые обороты показались русизмами (или неудачным переводом с русского).
Мне стыдно.

Це автору повинно бути соромно. Очевидно, війну з русизмами йому не виграти

Отже, якщо я правильно зрозумів, то, наприклад, 20-30-40 річний продавець часу так і залишається 20-30-40 річним?
Стан здоров’я не змінюється?
Просто решту життя запресують у коротший термін?
І старіння і/або прогресування хвороб стає швидшим?

А можна ж купити і покращення здоров’я? Чи й взагалі молодість?
От, припустімо, людина хвора і мучиться. Або безробітна, або бідна, або робота нецікава...
І монетка обіцяє що так буде ще років... 50!

Невже не вигідно купити краще життя за 25 з тих моторошних 50?

Так само і в оповіданні.
Щоби втрата ГГ була зрозуміла, потрібна інфо про його:
* статки (в роках життя);
* здоров’я;
* залишкова тривалість життя (її монетки мали би повідомляти безкоштовно, чи незадорого, чи як?)

І коли багата й здорова людина витрачає те, чого має найменше, то оповідання ставало би явно зрозумілішим.
Та й поведінку людей варто би пояснити. Що, всі інші вже багаті й здорові, тому не жертвують життям?

Саме так.

Я думав, що з оцього уривка зрозуміло, що дізнатися, скільки тобі суджено прожити і скільки залишається неможливо. Або хоча б достатньо на це натякається.
Ветар поклав монетку назад до кошеля. Таку ціну він заплатити не зможе: йому сорок шість років і якщо, для прикладу, смерть покличе його із собою в п’ятдесят, то, погодившись віддати двадцять – він помре одразу ж після того, як дізнається відповідь.
Треба було прямим текстом вказати. Те, що монетка вказала ціну в 20 років - не означає, що вони в нього є. Якщо він погодиться, маючи в запасі, для прикладу, років 10 – то відповідь дізнається, однак одразу ж помре.

Думаю, знання цього всього нівелювало б всю ідею жертовності.
Що ж, я зрозумів, в чому проблема. Дуже дякую за такий детальний розбір.

Автор, у вас стилизация какая-то? Просто переводчик с украинского взбесился и выдал нечто трудночитаемое(
Я так поняла, что это фэнтази и вы тщательно работали над миром. Герой показался неуверенным, для него вопрос возраста первостепенен риску.
Финал открыт. Что увидел ГГ? я не поняла(((или переводчик съел часть текста((

Наталия Это, спасибо за отзыв.
Никаких извращенных изысков, обычный, вроде, текст.

По крайней мере, пытались.
Концовка открытая, но есть намёк: большая жертва вознаграждается. Короткое испытание(минутка мучений в огне), чтобы проверить искренность жертвы, а потом вознаграждение(боль отступила, огонь начал затихать). А расписывать, что там, да как – зачем? Показать, что ад превратился в райский остров? Описать пушистость тучек, реки вина и т.д.? Я подумал, что это лишние. Возможно, ошибся.

Помилились. Від слова "цікаво" цікаво не стане, так само, як від слова "солодко" солодощів в роті не добавиться. Треба було хоч трошки більше привідкрити шпаринку ) А так дуже сподобалось. Удачі на конкурсі!

Прийнято.
Дякую за відгук. Удачі навзаєм.

Интересно.
Идей в рассказе столько, что хватило бы на книжку. А по нынешним временам и на серию. С другой стороны автор прав: о страданиях детей не каждый читатель долго выдержит.
В финале герой, судя по всему, умер. Время жизни истекло. Это герой удачно его транжирил.
В общем, немного обидно, что автор не всё возможное выжал из сюжета. Тут ещё много всего можно понаписать! Но рассказ понравился.