Обсуждение рассказа af014 Джек-пот

Прилетів до Вас, авторе.

Прочитав Ваше творіння. Що можу сказати, мені сподобалося. Спочатку думав буде дійсно про двійників, а тут доволі неочікувано з'явилась часова петля. Цікаво і гарно написано. І так, хотілось би дізнатись, що у тій піраміді (скарби дуже люблю), тепер планую злітатит туди, коли скафандри для драконів зроблять.

Із мінусів. Ну надто у Вас герої по-дитячому себе поводять. Я схожі історії по стилю написання в дитинстві в журналі "Пізнайко" читав. Більш дитяча аудиторія, чесно. Штурман та інженер взагалі діти, хоча весь екіпаж перед польотом має бути навчений діяти при відсутності капітана, мало що може статися. І я досі не зрозумів, що там робить той астрокорпус, в який хоче наш герой. Я, як юрист, вимагаю повний перелік повноважень та функцій, з додатками у вигляді структури цього корпусу та основ його роботи. А насправді, звучить, як щось воєнне. Як нашому герою туди, якщо він єлектрошокер боїться? І щодо електрошокера. А що як вони натраплять на прибульців без нервової системи? Що тоді? Не повоюєш з електрошокерами, загинуть. Ну і в кінці. Ми маємо навченого капітана, який просто взяв та повівся на уловку своїх діточок (по-іншому команду не назву). При цьому, навіть не попередив екіпаж, що покидає корабель. А як хто захопить їх та вб'є в його відсутність? Та й сама команда. Взяли та й кинули корабель, пішли собі капітана шукати. Ну серйозно? А як же правило, що на кораблі завжди повинен хтось залишатись?

Я тексти не вичитую, але з радістю повідомлю про кілька помилок, які помітив під час читання, щоби виправили)


Заради.

Краще написати "а у руках ВОНИ тримал...", бо дуже неплавний перехід опису.

У разі.

Серйозно? Люди космос підкрюють, з прибульцями торгують, чувак вивчився ніа інженера і вміє лагодити зорельоти і про ворожку згадує? Наче моя бабуся Галя, а не інженер зорельоту.

Півсправи - разом.

Крутий вигук, респект

Дякую Владе за відгук.
Зауваження слушні. На свій захист скажу, що робота спочатку задумувалась як гумуристичне оповідання. Щоправда, герой потягнув простирадло на себе і вийшло дещо інше...

Вітаю, авторе!

Як на мене, двічі повторювати одну й ту саму розмову - зайве. І так зрозуміло, що відбувається.

Оповідання симпатичне, сподобалося.

Успіху!

Дещо інфантильні персонажі, як уже зазначалося вище. Ну і затерті до дір Предтечі зі своїми Скарбами, як на мене, вторинні. А так непогане оповідання.

Задумка интересная.
Реализацию судить сложно.
Баталии описаны так, что грустненько (боливуд отдыхает!)
Финал очень эпичный.
Я так понял ГГ убил родного дядю и совершает личный надуманный подвиг, но попутно печется о несостоявшейся карьере?
Ну смешно же.
Автору удачи

Дуже дякую, Фантоме за відгук.
Повторювати можливо і зайве, сперечатися не буду, сам скоротив цей епізод. Проте, як по інакшому з гумором і у фарбах передати суть? Не встиг вигадати щось прогресивніше.

Спасибі за коментар.
Так, на догоду гумористичній складовій другорядні персонажі дещо гротескні. Врахую зауваження на майбутнє.

Даремно відмовились, Авторе. Ідея "Дай дурню джекпот, так він і його прос..." явно вказує на необхідність гумористичного вирішення.
Вийшло ні те, ні се. Ані кумедно, ані трагічно. Зрештою - ніяк. Шкода, потенціал в оповідання непоганий.
Бажаю успіхів, Авторе

Вдячний за коментар, пане Юлесе.
Звичайно, Вам, як авторитетному азимутовцю видніше, що та як правильно писати.
Тому навіть слова поперек не скажу, хоч і дуже кортить...

Оце маєш! Знайшли авторитета!
Як кортить, то кажіть!
По-перше, тут ніхто нікому рота не затикає.
По-друге, це - Ваша гілка! Можна казати все, що завгодно
Сперечайтесь і захищайтесь! А раптом я фігню зморозив?

Юлесе, мені подобаються Ваші оповідання. Я за них голосував на минулих конкурсах. Тому Ви таки в авторитеті. Принаймі у мене. А, як подивитись у таблицю - то і не тільки у мене одного...
У зв'язку з цим сперечатися з приводу Вашого відгуку і не збираюсь, навіть не прохайте!

Сподобалось. Хоч із балансом гумор\серйозність щось не те. Що саме сформулювати не можу, думаю ще повернусь, коли вербалізую.

Дякую, Чернідаре.
Мене надихнув на це оповідання Ійон Тихий Станіслава Лема. Свого часу мені дуже подобався цей цик його оповідань.

Доброго дня, авторе!

Поділюся, як у моєму випадку сприймався текст.
Те, що мова йде про петлю, мені стало зрозуміло під час першого викладення діалогу
Але не бачу нічого поганого в тому, що читачеві даються підказки. Думала, чи варто писати, що в голові прокручується сюжет Лема З коментаря бачу, что неспроста
Особисто мене діалоги і роздуми героя не напрягали. Я по наївності вирішила, що то такий стиль А от кінцівку очікувала закрученішу. І швидко якось Ви їх з петлі випустили