Обсуждение рассказа ac005 На прикордонні: перші кроки

Спочатку мені все дуже подобалось. Справжня наукова фантастика без зайвих "прибамбасів" на шикарній українській мові (заздрощі беруть, бо сам на такому рівні не володію). Сучасна наука постійні станції на Венері саме так і міркує. Значить - популяризація наукових досягнень, а це комусь варто робити. Сам прикидав, щоб щось подібне "закрутити", але розташував би подібну експедицію не раніш кінця ХХІ -го початком ХХІІ століть. Потім прибульці, що роблять землянам мітку, знак своеї поваги - нормально, хоча просилось щось "крутіше" за це. Але те, що відбувалось з ГГ в останній частині оповідання, на мій особистий погляд, зробило оповідання значно гіршим, ніж те могло вийти. Якась казка про написаний раніше твір - до чого вона тут?! Може автор щось прояснить? Присвячення на початку оповідання як би пояснює дещо, але не виправдовує.
Добру мову і науковість не відбереш, але загальне враження сильно "підмочено". Вибачте.
Вдалого конкурсу.

Дякую за конструктив, Валентине!
Звісно, можна було обмежити історію гіпотезою про палеоконтакт, але тут подумалося: а чому прибульці мали б бути такі впевнені, що земляни витрактують їхню діяльність на Венері як подарунок? Адже логічний висновок: терраформують, щоб оселитися там самим! Тому-то заключна частина й показує, як інопланетяни вирішили цю проблему силами самих-таки людей. Тобто їхній подарунок мав набути ще й бажаного для людей вигляду. Те, якою люди уявляли собі Венеру, зчитувалося з мозку. Так сталося, що першим їм трапився шанувальник Владка. Якби зустрівся фанат Берроуза, була б зустріч з Карсоном Венеріанським - вислід для всього людства не найгірший, бо на тій Венері можна було дихати .
Ну а яка думка закладена в посилі оповідання - гадаю, прочитується без проблем .

Ваші пояснення справді потрібні, шановний авторе, бо без них взагалі не зрозуміло, звідки з явились персонажі Володимира Владка в реалі на Венері. Поєднання сучасної наукової космофантастики з романтичними художніми персонажами давньої, майже дитячої літератури, є, на мій погляд, не вдалий хід. Майже магічні прибульці тут теж лиш фантазія в уяві одного з героїв. Ризикну Вам порадити: пишіть просто наукову фантастику зі звичайними пригодами в космосі. У Вас непогано виходить, а це теж потрібно і непогано може читатись, якщо написано яскраво, з гумором, і є місце для героїчних вчинків. Дякую.
Успішного конкурсу.

Сила вітру в порівнянні: 1м/с*90атм=90м/с*1атм
90м/с*3600=324км/годину.
Які там можуть бути вилазки? Які батискафи?
А коли вітер посилився то як вони перелазили з машини вгору?

Мова ніби якісна. Але місцями схоже на недопереклад фразеологізмів (із зусиллям, належало, має місце бути, все стояло, більш правильну...)

Спочатку було страшно, що це чергове безглузде дослідження непотрібної планети.
Потім стало трохи краще. Та й полегшало від думки, що стільки доброзичливих прибульців швеньдяє довкола Хоча людство від того може атрофуватись.
Далі знову страшно, що вони могли заразитись більшовизмом...
А потім у автора закінчились символи. Або почалась ще купа розділів? З першого -- якогось важливого сенсу непомітно. Але добре хоч читався легко...

Дякую за критичні зауваження, Володимире!

Доволі важкі, гадаю . Що ж до перелізання - їх витягав напарник у шлюзі, на ньому ж був скафандр із екзоскелетом.
А знаків таки так - забракло. Мабуть, це ще не кінець історії. Хоч і не факт - автор і систематична робота - як той моряк і морячка .

Рассказ получился цельным, что очень хорошо, но по сюжету я не понял некоторые моменты или возможно пропустил.

Им вообще не интересно понять аномалию? Что это за ученые такие?
И почему пилот единственный начал задумываться о изменении планеты? Это странно.

Также странными показались мотивы всех персонажей. Единственное, что понятно было, зачем они снова полетели на планету.
ГГ отсутствовал около 4 часов, а напарник:

За это время даже не додумался позвонить капитану?

В общем по сюжету замечания есть, хотя повествование качественно написано.
Удачи на конкурсе!

Дякую за відгук, Мандарин!
Початково оповідання було дещо об'ємнішим, і прокрустове ложе ліміту обрубало все, що випирало . Спробую в кількох словах внести ясність:
а) люди досліджують Венеру, живучи в станціях-дирижаблях, що обертаються в т.зв. "поясі життя" - проміжку між хмарами, де температура оптимальна для людини;
б) на поверхню спускаються в батискафах переважно венеріанські геологи - весперологи (як от герої твору);
в) працюють учені позмінно - в даному разі зміна весперологів добігла кінця якраз під час маніфестації невідомого явища, їм було час збирати матеріали й відлітати; до того ж, аномалію не так легко було дослідити - Венера ж затягнена непроникними хмарами.
г) персонал станції працює за іншим розкладом, ніж учені, зміни там довші; пілот звернув увагу на переміни в довкіллі планети саме тому, що не був вузьким фахівцем і додумався глянути на ситуацію, так би мовити, "згори", співставивши факти, які були в нього перед очима за роки роботи на Венері;
д) час у печері для ГГ плинув інакше, ніж для водія всюдихода. Бо та печера - як би й не печера зовсім, а прибульці знають що . Насправді минуло не більше півгодини, гадаю.
Загалом же сам факт авторорського тлумачення творіння наводить на сумні роздуми . Є над чим ще працювати.

Это наводит на то, что много вырезано. Первые два пункта были понятны, а вот остальные три кое-что прояснили.
Не знаю, первый Вы раз участвуете или нет, но где-то на тысячу символов можно перегибать лимит. И вот как раз этих тысячи символов и не хватил, чтобы раскрыть то, чем может заниматься ГГ. Тогда возникло бы меньше вопросов.
Не знаю, есть ли у Вас в расширенной версии, более детальное описание завала. Но, как мне кажется, стоит подвести ГГ к нему, чтобы он его проверил, и почувствовал, что что-то не так, и потом всё таки пошел в пещеру. А то это странно выглядит, постоял, подумал и ушёл...
И всё равно, удачи Вам на конкурсе!

Идея, если я правильно понял, в том самом фант.допущении, про "добрых пришельцев". Идея интересна.
А еще? В смысле общечеловеческом? Авторский лист - это уже повесть, в принципе, мне одной идеи маловато, тем более "технической". Извините, если пропустил - но не нашел ни дружбы, ни героики толком, вообще ничего кроме иллюстрации. А жаль.

Сюжет разламывается на два ломтя. Первый - с кульминацией - это первая высадка. Потом напряжение "провисает", герои обсуждают теорию, высаживаются, Степ входит в пещеру, тут идет вторая завязка с обвалом - и кульминация наступает где-то на встрече с незнакомцами. На этом моменте я за Степа волноваться перестал. Было любопытно, что там за пришельцы, как пойдет Контакт. А Контакт-то и не случился. А жаль.

Герои не очень-то и отличаются между собой. Не раскрываются.
"– Ні, не те! Ніколи такого не зустрічали. Щось геть незрозуміле. Негайно відлітайте!
– Що значить – незрозуміле?"
Вот на этом моменте Степа захотелось разжаловать и больше не пускать в космос. Что он должен делать по команде "Немедленно улетайте!"? Учитывая, что он и сам думал про эвакуацию? Учитывая, что коллеги уезжают дальше от батискафа навстречу...
Правильно, сначала надо выяснить, навстречу чему они, собственно, едут

Из мелочей, которые царапнули - "кілометрів за десять від місця аварії всюдихода здіймалася полога гора, якої там раніше не було!" Это на планете, вокруг которой летают как минимум, три "Аргуса", а то и все десять, и десятки-сотни зондов? Никто не зафиксировал появление горы? Да ладно?
То, что герои вместо "доложить по инстанциям" (хотя бы: "Мы тут гору видим. Подтвердите, появилась? Или галлюцинации, пора на отдых?"), сначала спокойно вытягивают вездеход, а потом еще и лезут в пещеру. Гвозди бы делать из этих людей...

Извините, коллега, если резко. Мне почти понравился рассказ. Мне идея понравилась. Описание Венеры. Но сюжет, герои, прочие мелочи - эх, а ведь можно было бы!

Цікаве оповідання. Як на мене, занадто затягнутий початок. Допоки зрозумієш, про що саме розповідь - минає ледь не половина оповідання.
Персонажів би трохи рельєфнішими зробити, бо, приміром у цьому діалозі, зовсім незрозуміло хто говорить:


Успіхів!

Семьдесят Первый, Фантом, спасибі за критику!
Щодо деякої схематичності персонажів та подій згоден - усе зжер ліміт, хоч це не виправдання.

А уточнити ? Щоб знати, як далі діяти.

Нагадаю, що це хмарна й пекельна Венера. Для сканування поверхні потрібно багато часу й багато все нової техніки, яка часто виходить з ладу. Так що за тиждень запросто могли не помітити.

Так доповіли ж, і навіть дозвіл на обстеження отримали .

Я б не від того, щоб і більш забористіше . Конструктив - найцінніший вислід конкурсу. Тут дякувати треба, а не ображатись .

Згоден. Хоча саме для того епізоду так і було задумано - тараторили один наперед одного від збудження .

– Ні, не те! Ніколи такого не зустрічали. Щось геть незрозуміле. Негайно відлітайте!
– Ясно! – пілот вимкнув зв’язок і перемкнувся на шлюз. – Фішере, вихід відміняється. Залишайтеся на місці, скафандр не знімайте.
Ігноруючи обурливі вигуки весперолога, Степ викликав усюдихід:
– Кермуйте назад!

А потом уже выяснять, что происходит


Я думал, радиолокация работает постоянно, особенно, если неделю назад была аномалия.
Но, может, вы и правы - чего зря аппаратуру гонять? Не может же гора ниоткуда появиться


Ну да, уже после того, как вездеход вытянули

Лагідне телятко двох маток ссе, а хитрий автор примудряється грати одразу на двох конкурсах. Ну й молодець.
Даремно тут наїхали на появу персонажів Владка. Без них текст був би примітивним. У 1970х роках таке читалося, а зараз уже якось не дуже. Несподіваний поворот текст буквально рятує.

John Smith, дякую за відгук!
На щось подібне автор і розраховував .

Спасибі, звісно, але інших конкурсів начебто як на горизонті не спостерігається. Мабуть, дежа вю .