Це оповідання варто розібрати, бо якщо його підшліфувати - буде вартісна річ.
Отож, Коллего, вітаю! Розпочнем.
Уявляєте - не знайшов я у вас очевидних біологічних ляпів!

Якщо десь що і є - гарно завуальовано
Ну, хіба що, не віриться, що так швидко в момент смерті керівника лабораторії його свідомість передалася горилі. Але це не категорично.
Більше зауважень по тексту й сюжету:
Обійдусь лише одною цитатою:
Цитата:
Остап Григорович, шестидесятирічний худорлявий в окулярах керівник лабораторії, повільним кроком вийшов з дверей міжнародного аеропорту і направився до паркінгу, де на нього вже чекала біла «Лада».
Не розказуйте! Показуйте! І текст заграє новими барвами. Ну, якось так:
Остап Григорович поправив окуляри на худорлявому обличчі . І не треба згадувати кілька разів, якої моделі авто у героїні!
Що мізки професора потраплять горилі - здогадався відразу, правда, автор вміло замаскував процес. Відразу виникли асоціації з Хойті-Тойті Бєляєва. Але тут все по іншому. Приймається.
Важко виділити головного героя чи героїв. Немає ні на кому акцентів.
Антигерої ну дуже вже анти. І нумарувати їх у словах автора (Гоблін 1 і Гоблін 2) - якось... не комільфо.
Фінал. Коли герої розслабилися - бац, і маєм Голлівуд! Ну, дайте головним героям шанс на хепі енд!

Хай будуть підступи ворогів. Натякніть - не ясно, чим все закінчиться. А то героїв таки шкода
Загалом, непогано, тож щиро зичу успіху!