Обсуждение рассказа z021 Сторінка з життя

Цікава белетризована версія життя Агріппи. Стилізація під середньовіччя майже вдалася - майже, бо мені таки забракло світу. Хоча б якихось описів міста, скажімо. Також не дуже збагнув моралі твору, вірніше, не певен, що вона є взагалі. Таке враження, що то направду сторінка з чогось більшого - без початку й без кінця. Вона захоплива, але залишає після себе самі питання без відповідей.
І, даруйте, про бліх . Здається, собачі блохи не паразитують на людях. І розчавити їх пальцями навряд чи вийде - через маленькі розміри і плескате тільце.

Взагалі непогане оповідання. Проте наявні помилки, описки... ближче до кінця їх більше і часом через це та через помарки форматування не відразу розумієш, шо відбувається за сюжетом.

щодо сюжету, до речі, якось без емоційно... я розумію, він вчений, проте помер його учень, "майже друг", померла дружина... і не помітно, щоб йому взагалі було до того діло. І якось просто він прогнав демона, туди б трохи динаміки і екшна) і роль собаки непогано було б зробити більш значною, а то зав'язка по суті його стосується, а розв'язка - ні...

проте написано дуже непогано. Дякую, авторе. І успіхів)

Написано цікаво. Гарно виписаний герой, діалоги, сцени. Композиція цілісна.

Але при читанні шпорталася до описок, русизмів чи кальок зворотів, відсутності кличного відмінку при звертанні. Нмсд, поряд із вживанням розмовних, часто і західняцьких, слів, вони створюють враження штучності мови.

Успіху в конкурсі!

ЧучундрУА

Як писав з приводу моралі у творах Едгар По: Кожен літературний твір повинен мати мораль, і, що істотніше, літературні критики відкрили, що кожен літературний твір таки має мораль... Одне слово, доведено, що ніхто не може сісти й написати щось без дуже глибокого задуму. Таким чином автори звільняються від великого клопоту. Романістові, наприклад, не треба дбати про мораль у романі. Вона там буде - тобто десь та буде, тож хай та мораль разом з критиками самі дбають про себе." Так що і у моїй оповідці вона десь та є Хоча б у тому, що не варто розпочинати справу, яку не можеш завершити, слід виважувати кожен крок абощо
Корисна заувага про бліх.
Дякую за відгук!

Волк

Щодо помилок і описок - справді трапляються, на жаль. Слід буде ретельно вичитати твір після конкурсу.
Щодо беземоційності Агріппи - він і мав створити враження людини, у якої інтелект сильно превалює над емоціями, холодної, хоч назагал і непоганої.
Пес при розв'язці з'являється епізодично, бо не хотілося, щоб читач занадто швидко здогадався, ким насправді був монах, що прийшов у гості до алхіміка.

Дякую, що читали! І вам успіху на конкурсі)

Тардіс

Приємно, що твір вам сподобався. Стосовно усіх помилок - так вийшло, що було мало часу на передконкурсне вичитування твору Розумію, що це не виправдання.

Дякую за читання і за побажання успіхів, навзаєм!

Як для трилеру чи хоррору чогось трохи бракує. Чого? Точно не скажу, просто... мені не було страшно А стиль письма хороший. До речі, ось днями прочитав, теж про вирвані листки з Темних Книг http://stos.com.ua/2015/10/22/olha-vini ... #more-2728

Ах яка знайома епоха!
Дякую, авторе, вас завжди приємно читати.
Спершу події розвивалися неквапно, без натяку на жодну фантастичність, а потім закрутились завертілись. Алея і сама люблю довго розгойдуватися а на кінець уже все до купи скласти.

Єдине, що я втратила - це причина смерті дружини героя?

Так погоджуся - було не страшно. Але я сташки не люблю, тому мені сподобалося.
Успіху на конкурсі!

Какие, однако, прогрессивные взгляды у Агриппы!
Весьма удивила безалаберность философа. Он же знал, к каким страшным последствиям могут привести знания из книг в руках несведущих. Так почему же не запер комнату на сто замков, не спрятал книгу?
Интересное повествование. Жаль Марту, хотя она, если честно, показалась совершеннно аморфным персонажем. А сам философ несколько жестоким. Понимаю, что он не от мира сего, но всё же. Угрохал, хоть и опосредованно, людей, за псом не следит как следует... Ладно, не мне его судить.
Удачи.

Док

Так і було задумано: твір повинен був більше розвеселити читача, ніж налякати
Спасибі за посилання, прогляну.

І дякую за відгук!

Ліандра

Добре, що твір вам сподобався
Власне, у мене не було на меті докладно розписувати причину смерті дружини Агріппи. Значення для сюжету мав лише той факт, що вона через якийсь час померла і домініканець вирішив відвідати пригніченого Агріппу з потішенням.

Дякую, що читали!

Ага, ну і ладненько!

Очень хорошо написано, красочно. Но мне показалось почему-то, что рассказ похож на часть большого произведения, или же сюжет требует большей проработки. Я подумаю, если пойму в чём дело, скажу.
А собачьи блохи на человеке вроде не живут, но укусить могут.
Удачи.

Ларус

Так і є, Агріппа був прогресивною людиною Епізод з "відьмою", за яку він заступився на суді - історичний факт. І фрази у творі про жінок - цитати з його "Речи о достоинстве и превосходстве женского пола".
- Так, мабуть, книгу слід було ховати надійніше. Але, з іншого боку, - Агріппа суворо забороняв входити до його кімнати і брати його речі без нього. І попереджав про можливі наслідки.
І власне, ця історія, за авторською задумкою, мала б проілюструвати те, що науковцям слід зазаделегідь думати про те, що буде, коли їхні відкриття потраплять не в ті руки

Дякую за побажання успіху, навзаєм!