Обсуждение рассказа y007 Реверс

Автор - Гоголь, а текст насправді називається "Ніс".
Русизм - терпеливо.

У мене дежавю. Здається, я цю розповідь вже читав. Може бути, через алюзій на "Гамлета". Але точно пам'ятаю, що теж найманий вбивця був ювелір, якого шантажували дружиною. Розповідь мені здався перевантаженим дією, описом, діалогами, дві історії одночасно. Одна з регентом і дружиною його брата, якого він убив (ну чим не "Гамлет"?), Інший з головним героєм, якого найняли вбити вбивцю. Я чесно кажучи, не зовсім зрозумів всіх цих хитросплетінь історій. Написане образно, соковито, але іноді занадто багато слів і мало руху в сюжеті. Мені здається, історію з регентом можна було прибрати спокійно і залишити її в повісті чи романі. Оскільки все одно вона переказується у фіналі.
Удачи на конкурсі!

Написано гарно, мова барвиста. Із зауваг - затягнуто, варто б добряче скоротити, додати динаміки. І, як на мене, трохи фентезійного антуражу аж ніяк не зашкодило б, бо таке враження, що ви описали якусь паралельну реальність - і тільки. До речі, хто такий Серпокрил - здогадався майже відразу, і бачу, не лише я . Треба ретельніше заплутувати місцевого читача, який саме під такі фішки й заточений . Удачі на конкурсі!

Так, головний герой - найманий вбивця. Побачимо, що далі, але наявність вагітної дружини не робить цього героя симпатичнішим.

у типовому селі поява невідомого старого діда викличе чималий резонанс. ІМХО не найкращий спосіб маскування в даних умовах. Втім, є такий прийом: "ховатись на видноті", може герой саме ним скористався

по ідеї він це мав раніше помітити, але перевірив би все одно

офігіти, найманий вбивця філософствує про справедливість...

серпокрил же розумний політик, і він говорить найманому вбивці про цінність своєї справи. Ще й тоді, коли знає, що дружина вбивці у заручниках. ха-ха. Ну хабі що зуби заговорює
ой, капець. найманий вбивця розплакався. Це цілковито відповідає його характеру...
дочитав.
закінчення змазане, автор не дозволи героям іти як їм хотілось і присилував їх до свого сюжету.
а насправді вбивцю прибрали б разом із дружиною - або він про це б мусив думати і діяти виходячи із цього.
Авторе, ви зробили помилку вибравши саме такого персонажа. Вибрали б краще не вбивцю, а... гм... такого собі виконавця вироків, людину закону, монаха якогось ордену... тощо. На пенсії. Тоді б до героя була симпатія, тоді б були зрозумілі пасажі про справедливість та вагання в кінці.
ну і кінцівку треба переписати, закінчити не пшиком а ефектно.
Втім, оповідання гарне, поки що вище середнього.
ЗІ
і радив би посилити фонову фентезі-складову, це б додало атмосферності.

От я все розумію, авторе, але звідки така кровожерливість? Я нарахувала аж три трупи! Чи все ж два? Я спостережлива, але ж не настільки!
Загалом сподобалося. Моральні терзання, таємничі зникнення.
Герої для мене описані недостатньо, лише штрихами. І якщо їх моральні якості більш менш ясні, то про зовнішність важко сказати.
Успіху!

У всіх тут купа алюзій. А у мене тільки одне було, не знаю навіть чому - на Робін Гуда
Хороше оповідання. Сподобалося. Успіху!

John Smith

Есть многое на свете, друг Горацио, что и не снилось нашим мудрецам
Дякую!

LordWeller

Що поробиш – живемо в єдиному інформаційному просторі…

Ок!

Дякую! Навзаєм!

ЧучундрУА

Ок! Дякую! Навзаєм!

Чернідар

Хочеться наголосити, що він давно вже відійшов від справ, після одного випадку розкаявся, так би мовити…

Дякую

А варто? Эльфів, орків і драконів? Ги!

Ліандра

Та є трохи…

Навзаєм!

Док

Дякую! Навзаєм!

Всім дякую, що читали!

Сама идея рассказа очень понравилась, но есть не совсем понятные моменты: например, как Витан превращается в Серпокрыла? Это магия? Ну и немного смутил "плачущий убийца", такой добренький киллер. Видимо, вы хотели облагородить героя, но получился перебор. В целом, прочла с удовольствием.
Удачи на конкурсе!

Написано, насколько я могу судить, хорошо - и вообще всё хорошо, кроме одного. Читатель испытывает разочарование оттого, что у вас, Автор, всё как в жизни. Не как в сказке, а - очень, очень как в жизни. И отменно точно схвачено. Автор талантлив, однозначно.
Простите за сумбурный отзыв. Это просто впечатление. Рассказ очень хорош.

Написано хорошо. Первым делом тоже вспомнилась история про Робина Гуда.
Жаль, что вы так и не объяснили, кем приходился регенту и его умершему брату Серпокрыл, и откуда он знал про яд и предательство. Я вот теперь думаю, а не был ли этот герой кем-то вроде задержавшегося на этом свете духа того самого Яровита? Это было бы даже уместно, учитывая, что по некоторым верования птицы - это души умерших. Но это меня уже занесло в мистику

MakciM

Його система цінностей, трохи змінилася за кілька останніх років, хоча романтики вбивці йому не вистачало.

Фрося

Я теж за позитив, але так вже вийшло.

Як мед на душу!

Искатель

Дякую!

Помершому Серпокрил приходиться братом . Тим самим Вітаном, який його ж і вбив. А Серпокрил згадує деякі речі, чисто асоціативно. Так він легко вичисляв інших Вітанових найманців, коли бачив їх, у пам’яті зринали спогади. Зібравши свою колекцію спогадів, Серпокрил почав здогадуватися, чиїм реверсом він може бути. В оповіданні він натякає, що має певні підозри.

Оскільки у багатьох читачів виникли певні запитання про те, що ж все ж таки в оповіданні відбулося, я хотіла б закцентувати увагу на кількох моментах.

Так, Вітан і Серпокрил, одна і та ж людина. Дивним чином, коли спить Вітан, Серпокрил проявляється в тому ж місці де зникає, коли той прокидається.
На це є невеличкий натяк, що Серпокрил зникає серед ночі (чого раніше за ним не помічалося) тоді, коли Вітана будить служниця. Деякою мірою, Серпокрил є витісненою частиною свідомості Вітана, що виходить назовні, під час його сну.

Коли Серпокрил помирає, він повертається назад у тіло Вітана, і відповідно помирає Вітан від того ж самого кинджалу. Магічна природа цього авторові невідома, хоча у оповіданні є натяк, що Вітан свого часу вбив Ярика Щезника (прізвисько від слова щезати). Можливо і звідти дістав свою особливість (як автор, скажу: точно звідти!).

Ювелірів від початку є два.
Вітан натякає Іворові, що хтось із місцевих намагається його копіювати, хоч це в нього і погано виходить.
Тому стратили псевдоЮвеліра, на якого впала підозра у вбивстві Вітана, адже справжнього Ювеліра на той час у місті не було.

Ювелір, що очолив повстанців – реверс справжнього Ювеліра. Вбивши Вітана, він отримав його дар-прокляття, звідти і подряпини, які невідомо де взялися.

Загалом, хотілося створити загадку, щоб читач її розгадав і не чекав готової розв’язки у кінці.

Дякую ще раз, що читали!

Анахронічне слово, що не відповідає фентезійному антуражу. Зв’язок із текстом проглядається погано. Цей термін згадується лише один раз, і то побіжно.


Анахронізм. Це зараз, нещодавно стали так говорити. До того ж, слово не відповідає атмосфері – солідні люди похилого віку не користуватимуться молодіжним жаргоном.


Зайва кома.


перснями


Перше тире не потрібне. Інакше губиться сенс фрази, бо вираз «звичка професійного бійця» стосується обох слів: «права (рука) вільна».


Анахронізм.


але він сподівався


А дійсно – чому? Як така досвідчена людина могла припуститись подібної небезпечної помилки?


Краще «платню»


усе може так обернутися


може, тебе


Краще, щоб усі слова назви починалися з великої літери.


відчув, як


Остання фраза (— Об’єкт?) має починатися з абзацу, бо належить Івору.


схованок


із


«забитих»


Кома замість крапки, «Дістав» з маленької.


Просто вона — єдине, що


Зайва кома.


Надто схоже на російське «вертелся». Краще «никав».


Найпевніше, один


Малопомітний, але повтор.


блукають


наштовхнувся


Краще «цілком годящим»


задуму


Якби хто влаштував собі зимівлю? Барлоги чи бурдеї?


купівлі


необхідних


примудрився


знати, як


Це могло б призвести до цікавих поворотів сюжету. Але не призводить. В подальшому ця тема не підіймається взагалі, отож виглядає зайвою.


не примітною


вночі — людина


одна із


Серпокрила, — значить


Лікар її теж оглянув.


«робиш у моєму» - слід чергувати голосні та приголосні.

* * * * *

Написано добре. Сюжет цікавий та оригінальний. Однак ключова ідея твору – здатність людини утворювати магічного «двійника» - розкрита слабко і потребує пояснень. Оскільки автору вже на це вказали (і не раз ), зауважу лише один момент:


А чи здогадається про це читач? Він може цілком слушно припустити, що отой «псевдоЮвелір» якраз і є двійник справжнього. Ну або – невдала копія. Проблема у тому, що конкретний механізм утворення «двійників» у тексті не описаний. «У оповіданні є натяк, що Вітан свого часу вбив Ярика Щезника (прізвисько від слова щезати)» - та ні, у оповіданні прямо говориться, що Вітан вбив Ярика Щезника, а от про те, що «Щезник» – позначення магічної здібності, жодних натяків немає.

Так що

Втім, автор уже зробив правильні висновки:

Думаю перестав уже остерігатися, пожалів дружину, стільки раз проносило - може знову пронесе. Так буває. Закон підлості. Я може трошки приутрірую, але варто залишити парасольку вдома - вірогідність намокнути під дощем значно збільшується. (Уявимо, що "синоптик. юа" - не існує )
Дякую Сильно_Грамотний. Ви як завше - Сильний і Грамотний!
Я буду старатись!

І я вам дякую за розуміння.