Обсуждение рассказа w020 Окови

Идея простая, понятная и добрая. Название подобрано, как по мне, удачно.
Только как-то вы запутали меня, автор. Первая фраза о кофе автоматически наталкивает на мысль о взрослом персонаже. И герой воспринимается как взрослый ровно до слов о школе. Тогда мне подумалось, что герой старшеклассник. Разговор с женщиной, Марией, меня в этом убедил, потому что детям, в общем-то, всё равно как дела у мужей знакомых тётушек. И ещё. Тут же речь идёт о пирожках, пирожных, сдобе, а потом появляются хот-доги. Никогда мне не попадались такие торговые точки, чтобы там было всё и сразу, тем более на улице. То есть, хот-догами торгуют где угодно, а вот остальное, как правило, ассортимент магазинчиков. Ну, это такое дело.
Другое дело, что Иван оказывается семиклассником. Его поведение не слишком хорошо вяжется с указанной возрастной категорией.


Русизм. Лучше "не дуже", "не особливо".

Разговор с Борманом обнадёжил, что этот мальчик ещё сыграет свою роль в жизни ГГ, но, увы.

Есть парочка опечаток. Всё, вроде бы, и неплохо, но между собой связанно слабовато.
Сёрфинг на речке стал для меня открытием. Это же какие волны должны были быть! Буря целая.
Но идея благородная.

Удачи вам на конкурсе и успехов.

Дякую за відгук) От вже ж ця кава, скрізь її ліплю. Багато людей в разі якихсь певних ситуацій можуть казати "ранок розпочавсь не з кави", так і я хотів повідомити читача, що щось піде не так) Щодо річок, то їх існує багато, де при приливах, здіймаються добрячі хвилі, які дозволять кататись на дошках (рівер-серфінг)

Мушу погодитися з колегою Искателем. ГГ не спиймається як школяр - ні внутрішнім світом, ні поведінкою, ні мовою. Що з цим робити? Згадати молодість . Або почитати Нестайка чи Кінга. Там тема дітей/підлітків розкрита повністю (а в Кінга - і дітей-інвалідів).
Ідея твору цікава, хоч кінцівка сприймається неоднозначно й трохи моторошнувато. Я б волів хепі-енд, бо особливого катарсису смерть ГГ не дає.
Окрема розмова про виконання. На очепатках не зупинятимуся, але загальна заувага: мова надто кучерява, загроманджена непотрібними деталями. Приклад:


Чому не написати, що повітря просто слебенько пахло озоном?


"Гепа" по-українськи, даруйте, задниця . "Гепатися" - значить падати на м'яке місце, "гепнути" - вдарити по оному. Як можна гепнутися мізинцем? Та ще й щосили по ніжці столу? Дива еквілібристики ?


Простіше кажучи, палець спух і страшенно болів.

Ну і т. д. Намагайтеся спрощувати кучерявості там, де й так ясно, про що мова. Повірте, сприймання тексту неодмінно покращиться.
Удачі на конкурсі!

Ох. Такой лёгкий слог, и так всё мрачно. И люди подонки, и даже старый друг предвестник смерти. И уход в загробный мир в качестве хэппи-энда. К сожалению, не моё.

Все, що хотілося б зауважити, відмітили попередні коментатори. Втім, трохи додам: Іван бачить друга вперше у спортзалі. Чому він не здивувався, що на інших уроках Кості не було? Чому не запропонував дочекатися і вийти з школи разом? Трохи неприродною виходить поведінка. Не зовсім зрозуміло, чому припинив стосунки з інвалідом Денис. Набридло? Чому раніше не набридало? Якщо жалість - куди вона зникла?
Картка з грошима (і, мабуть,таки пристойною сумою), яку школяр постійно возить з собою - ще один зі слабких моментів.
Костя - привид? А як кидає м"яча чи приніс другові дошку для серфінгу? Чи він якась інша, матеріальна сутність?
Ну й перехід в інший світ, як звільнення від оков... Не знаю, мені не надо подобається.
Загалом, написано гладенько, читається легко, потенціал автора відчувається
Успіху на конкурсі!

так, добрався.
Авторе, у вас плутанина з часами. Перескакування з минулого в теперішній тривалий бентежить при читанні

е... мама б'є сина-інваліда?
взагалі про такі речі важко писати, щоб не переборщити, у вас місцями не виходить.
Дочитав.
Собачку - тобто інваліда - жаль. Але яке відношення цей твій має до фантастики?
раджу переглянути "скафандр і метелик"
Отже, резюме.
1. надто слиняво, автор давить на жалість і переборщує. Ну я точно не ваша аудиторія.
2. інвалід зображений неправдоподібно. Точніше - зображено так, щоб викликати симпатію у неінваліда, але реалізм там і поруч не стояв. Змін у психіці не видно - а з них треба починати.
3. введено купу елементів для того, щоб "витиснути сльозу".
4. не по темі фантастичного конкурсу. І не кажіть, що кінцівка це фантприпущення - воно навіть на поганеньку містику не тягне.