Дякую за такий розгорнутий відгук, пані Птице!
Тепер можна не писати заявку на кафедру)
"Леся розклала лептоп на, застеленому мереживною серветкою, столику" - тут виділялось складне уточнення (його можна викинути і речення не постраждає), хоча не знаю точно як правильно.
Діду, дійсно, за дев'яносто і він непогано зберігся. Таких мало, але існують, маю приклади в сім'ї)
Щодо бездушних, то тут малось на увазі щось типу одержимості. Це коли в людині живуть дві особистості, і підселена особистість в якісь моменти починає домінувати над справжньою особистістю людини. Термін "бездушний" люди придумали як синонім жорстокості.
Цитата:
Я в дитинстві не впізнала свого батька на фронтових світлинах, допоки він не показав на себе.
Так, це слабке місце. Тут, мабуть, треба було щось з написом, придумати, бо дійсно неправдоподібно виходить.
Цитата:
У билицях про зустрічі з нечистою силою немає розвитку системи. Тобто існують короткі оповідки про те, що трапилось. І все. Персонажі цих оповідок не розвиваються до самостійних міфологічних фігур. Пояснюю. Маємо "страшну історію" - про привидів, мерців, прибульців тощо - і всі її персонажі залишаються "всередині". Наприклад, "головний герой" байки про бездушних може підселитися в чиєсь тіло. Далі - обов'язкова мораль, що так робити не можна. Але той самий герой уже не може змінити тіло, яке захопив. Це вже розвиток сюжету, це література. Тож мені здалося, що дід Степан - той же фантаст! 
Не маю певності, що правильно розумію це зауваження, але спробую відповісти. Дід в даному випадку описує не билицю, а розповідь того, що відбувається в селі зі своїм власним аналізом того, що бачив. Тобто в даному випадку, це не легенда, а реальність, з якою він стикався і якось пояснював собі ті дивні випадки з людьми.
Те, що "бездушні" можуть перестрибувати з одного тіла в інше випливає також з того, що вони лише підселяються як друга свідомість до людини, а не повністю заміняють її.
Цитата:
Картатий півень?
За це щиро перепрошую! Звісно, півень не в клітинку, хотілось лише підкреслити його яскравий окрас Цитата:
Що тут дивного? Пішов, тому що мав змогу. Бо знав, куди йти, до кого звертатися. Мій батько казав, що після всього, що побачив на війні, зокрема, в Західній Україні, мабуть, теж пішов би до криївки. Але її не було там, де мешкав - у Донбасі. Тож пішов на шахту, а не в партизани. Тобто це ще не вирок, що дід Степан служив у Червоній Армії.
Тут і не малось на увазі, що це вирок. Навпаки, наступне речення пояснює думки Лесі:
"Саме по собі, це може і не привернуло б такої уваги, подібні випадки бували, але якось дивно все це було на тлі розповідей про “бездушних”."
Тобто, це викликало підозру тільки в контексті ситуації. І власне подальші роз'яснення Андрія через повідомлення, саме і описують ту ситуацію, що ви навели:
"Щодо діда, то він дійсно служив в Червоній Армії по загальному призову на далекому Сході. А коли приїхав додому і побачив, що коять червоноармійці в Україні, то більше не повернувся на службу і приєднався до воїнів УПА” "
Я розумію, що в Україні виникла складна ситуація з тим, що багато людей гідно захищали свою землю в складі різних армій. Один з моїх дідів також служив в Червоній Армії, жив і працював у Донецьку, хоч сам був родом з Прикарпаття. Тому в оповіданні згадувалось, що село записали в список "ненадійних". Зазвичай на "зачистку" відправляли особливі загони ЧА. Це така ж різниця, як між звичайними німецькими солдатами і СС.
Цитата:
Вибачте, але "лани" - трохи пафосно, мов у пісні.
У мене так бабуся називала засіяні поля у побуті
Може, воно звідти в пісні і пішло 
Щодо ідеї оповідання, то вона була в тому, що колишнє зло продовжує робити свою справу, що серед нас досі є "бездушні", яким байдуже до нашої землі. А містична історія, це пояснення як це могло б статися. І Леся, звісно, не винна, але в тому і горор, що іноді навіть гарні люди раптом стають байдужими до того за що боролись, а отруйні думки як вірус заражають все нових і нових людей.
Але, мабуть, мені не вистачило майстерності правильно висвітлити задум. Буду вдосконалюватись!
Дуже дякую за таку розлогу рецензію та побажання!
