Обсуждение рассказа aq001 Тигр

Ну що ж, перший корж вийшов далеко не глевкий . Оповідання сподобалось, написано гарно. Єдине, що муляло під час прочитання: "що цей твір робить на конкурсі горору"? Гм, кінцівка підказала, що, хоча все одно враження, що якраз вона писалась під конкурс . Хай там як, річ вийшла класна і неодмінно знайде своїх читачів.
Удачі на конкурсі!

Дякую! Удачі навзаєм!

Чудове оповідання. Хай це не горор, але справжня містика.
Страшний обмін у фіналі, проте це те, що робиться щодня.
Удачі на конкурсі!

Дякую! Вам теж удачі!

Як добре, що це оповідання перше в моїй голосовалці.
Просто супер: сюжет, ідея, мова.
І кіт, який здатен змінювати реальність.
Хто там знає, що таке справжні страхи?
Як на мене, жанр горору давно трансформувався.
І це прекрасне оповідання тому підтвердження: найсильніші страхи в нас, а не навколо нас.
Дякую, Авторе!
Сподіваюся побачити навіть не в десятці, а в трійці фіналістів.

Щиро дякую і за надихаючий відгук, і за добрі побажання!
Вам теж бажаю успіху і перемоги!

Що ж, це дійсно гарне містично-фантастичне оповідання. Нехай жахів в ньому мінімум і лише завершення, але цього достатньо. Військові флешбеки взагалі шикарні найсильніша частина твору і, гадаю, саме на цю тему Вам і варто писати. З мінусів:
- те, як головний герой доходить до розуміння здібностей кота аж надто притягнуто, зазвичай спиняються на більш простому поясненню;
- неймовірно затягнуто, через що текст і здається не підходящим до жанру. Варто або скоротити, або додати таємничих шорохів і більш містичних жахіть. Хоча останній варіант трохи зіпсує несподіване завершення.
- сама історія, коли герой отримує чарівну силу, яка вирішує його проблеми, а потім гине, бо не знає міри, банальна і підіймалася не раз. Причому як значно краще, так і куди гірше. З іншого боку, це вічний сюжет, тому в його використанні немає нічого поганого, але б якийсь твіст додати не завадило б;
- Забагато подробиць: хто що їв, хто куди сів, як зігнувся та викрутився. Це не сприяє зануренню, а відволікає увагу, бо замість того, щоб зосередитися на важливому, читач уявляє всі рухи та переміщення Дениса. Знову таки, у флешбеках зайвого вовтузіння нема, тому я й написав, що Ваш жанр це військовий екшен, а в повсякденності героям нудно і вони місця собі не знаходять.
Тільки не ображайтеся, бо, як я і написав вище, твір мені сподобався. Добряче попрацювати над текстом, скоротити і це оповідання прикрасить собою будь-яку тематичну збірку і не лише вітчизняну.

Дякую, авторе, за роботу!
Мені все гут!
Тема близька і актуальна. Майстерність висока. Дякую!
Дуже гарне оповідання вийшло.
Успіху! Вірю, що побачу не лише у фіналі, а й серед переможців!

Можливо, я дуже нетерплячий читач, але мені оповідання також здалось відверто затягнутим. Можливо, варто розбавити вставки з боями містикою, оскільки губиться загадковість, задекларована на початку твору. До речі, шкода що більше ніяк не зіграла здатність ГГ відчувати живе.
Ще виникло питання: якщо все змінулось і ГГ вже не має тих психологічних проблем, що раніше, то в новій реальності дружина б нікуди не переселялись від ГГ, бо вже б не було причини.
Загалом оповідання непогане.
Авторові удачі!

Погоджусь з попереднім коментарем про військову прозу, ви дуже чітко передаєте все, що пов'язано з бойовими діями. Чесно кажучи, на очі навертаються сльози від стану ГГ, і це добре, бо ж достукались до читача. Гарний твір, бажаю вам успіху!

Бузковий Дракон. Не автор, та все ж спробую Вам відповісти, а заодно трохи поспекулювати. Мені здається, що саме через зміну реальності дружина й вирішила розлучитися. Бо в героя зникли фізичні травми, але не ПТСР і тому, якщо раніше вона могла його підтримувати з жалості, то тепер вона йому начебто не потрібна. І погоджуся щодо здатності відчувати ворога: це рушниця, яка не вистрілила. Хоча, чуття ж одразу підказало герою, що кіт небезпечний, тому тут не все так однозначно.

Понравилось. Написано хорошо, местами даже очень хорошо!
Соглашусь по поводу способности героя чуять живых. Ощущение, что автор ружье подвесил, но не воспользовался в должной мере.
Успехов!

Овва, так багато відгуків! Аж трохи спантеличило, не знаю, за що хапатися!
Панас, Лисячий Король, Інна - щиро дякую за розуміння і підтримку!
Бузковий Дракон, дякую за цікавий відгук і зауваження! Звісно, що «на колір і смак товариш не всяк». Стосовно того, що «варто розбавити вставки з боями містикою» - так містика там якраз там і присутня, бо флешбеки – то є суцільний реалізм. Просто тут містика вийшла саме така, трохи стримана. Трохи вище Христя Хмиз слушно написала: «Хто там знає, що таке справжні страхи?» Справді, це суто індивідуальна річ. Мені хотілося написати про інший різновид жаху - суто побутовий і не такий ефектний, як у «класиці», але, по суті, не менш жахливий. Але дякую, що поділилися враженнями – бо цікаво, як це оповідання сприймають читачі з різними смаками і вподобаннями.

Олександр Ігнатенко, велика подяка за розгорнуту рецензію і ретельний розбір різних елементів. У дечому з Вашими зауваженнями цілком погоджуся. Можливо, хід думок ГГ під час «розшифровування» котячих здібностей варто б було позначити ретельніше. І отут Ви дуже слушно висловилися:



Усе точно ))) Військовий екшен – це справді мій основний жанр. І так, у повсякденності героям нудно, і вони не знаходять собі місця. Бо обидва «Тигри» фактично створені для інших справ, набагато активніших і важливіших. Вони ж недарма «Тигри» (якщо Ви звернули увагу). Але у час, коли вони зустрілися, вони обидва знаходяться на межі виживання. І речі, які здоровим людям здаються банальними – піти до крамниці, покуховарити, поїсти, поспати (і які зазвичай у творах опускають як щось цілком очевидне, що лише заважає дії) - це, власне, ЄДИНЕ, що вони у цьому стані спроможні робити, та й то з величезними зусиллями. На щось інше сил в них обох немає. Цей момент, до речі, чітко помітив і згадав у коментарі Лисячий Король. А Ви, може, не звернули уваги…

Ще цікаво бачити різні інтерпретації подій оповідання з боку читачів. Справді, одні й ті ж речі кожен сприймає по-своєму. Наприклад, Ваша версія стосовно Денисової дружина трохи відрізняється від авторської, але Ви маєте слушність: цілком могло бути й так. Чом би ні? Тільки радше не «вона йому стала не потрібна», а «він їй став не потрібний». Або «герой отримує чарівну силу, яка вирішує його проблеми, а потім гине, бо не знає міри». Гм… теж цікава інтерпретація. Але, як на мене, це не казка про «золоту рибку». Це казка про двох гідних бійців, які зустрілися у скруті й об’єдналися, щоб вижити. Але під час вирішального бою один з партнерів (тобто, кіт) фатально схибив…





Оце мене якось здивувало. Про «здатність відчувати ворога» в оповіданні не було жодного слова))) Денис мав здатність саме «відчувати живе» - у різних аспектах. І протягом усього оповідання начебто тільки й робить, що використовує цю свою надчутливість до живого. Наприклад, вірно визначив справжнє ім’я кота (те, що не змогли зробити ні його дружина, ні навіть син, хоча хлопчак і вагався). І протягом всього твору розмовляв з котом з цілковитим взаєморозумінням. І в одному з флешбеків ця його здатність теж використовується… Але, бачу, багато коментаторів про це кажуть – мабуть, таки щось справді недостатньо…


Гм... А чому «небезпечний»? Кіт – аж ніяк не якась злісна сутність, а просто тварина (хіба що трохи магічна). Поводиться цілком чемно, ще й намагається чесно розрахуватися за харчі і піклування тим, що сам уміє. А загибель Дениса стає для нього трагедією – недарма кіт вперто намагається скористатися снами Ольги, аби повернути Дениса у світ живих…

Загалом дуже цікаві відгуки. Врахую. Десь, певно, справді щось варто підкоригувати.
Ще раз дякую коментаторам, і бажаю всім успіху на конкурсі!

О, значит мне не показалось, что кот хочет все исправить, и надежда, хоть и призрачная, но есть.