Тут була іронія щодо того, що залишилось кілька днів до кінця світу, а люди переймаються законами про толерантність. Натяк на абсурдність деяких процесів в нашому світі.

Та мешканці Солару ніяк не відреагували на неї і продовжили своє заклопотане життя.

Не вірю. Так можу підсумувати всі враження від твору. Ні в персонажів, ні у відсутність паніки.

Згадка про толерантність теж здалася дивною. ... А решта людей, які не переймаються законами про толерантність - що вони роблять? Поводяться так же абсурдно.

Може я чогось не знаю, і там в складі повітря якісь важкі наркотики?

І ще питання: якщо древня цивілізація передбачила цей катаклізм, то чому одразу ж, як створила всі ті фотонні двигуни, не перемістила планету деінде?

Священник видався якимсь штучним, він священник чого? Якої віри? Чому прийшов саме сюди? Мотив?

У науковців є родини? Друзі? Чому вони разом чотири дні? Цікаво от.

гарна, сентиментальна історія

але знаєте, чого мені не вистачило? Щоби двигуни не самі по собі включилися і врятували планету, а астрономи, разом із священиком щось для цього зробили би.

Тому всіх, у кого є претензії до Вашого твору, відсилаю до класики французької фанастики. Що ж до самого оповідання, то воно підкупає радше атмосферою, а не подіями, тому, загалом, я залишився задоволеним.

Це була спроба змоделювати нетипову реакцію на "кінець світу"

Це ж оригінали древніх текстів! Їх не можна оцифровувати, бо вони втратять силу...
– І не можна фоткати, бо вони втратять душу

Напитися - не сама погана ідея)

"втратять душу" - здається, так кажуть про людей (але я можу помилятись).

Легке, позитивне і ненапряжне оповідання

От, наприклад, я, додав би нюанс, що всі люди на тій планеті (навіть астрономи) тотально сповідують якусь конкретну релігію, яка забороняє втручатися у волю богів, а цей священник мав бути членом однієї радикальної секти, що вірила у те, що волю богів можна певним чином змінити, але для цього потрібно щось зробити, можливо, навіть щось жахливе.
Але й без цього було читати цікаво, тож успіхів Вам, авторе